1. Економічний словник

резидент

(англ. resident)

1. фізичні особи – вітчизняні, іноземні та без громадянства, що мають постійне місце проживання в певній країні, зокрема й ті, що тимчасово перебувають за кордоном.

2. юридичні особи, що знаходяться та зареєстровані в певній країні, зокрема й підприємства за участю іноземних інвесторів, дипломатичні, торгові та інші офіційні представництва за кордоном, що користуються дипломатичними привілеями, а також інші представництва підприємств та організацій певної країни, що не здійснюють господарської чи іншої комерційної діяльності.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резидент — резиде́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. резидент — [реизиедент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. резидент — -а, ч. 1》 За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2》 Іноземець, який постійно проживає у якій-небудь державі; офіційне представництво країни за кордоном, крім того, представництво підприємства... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. резидент — РЕЗИДЕ́НТ, а, ч. 1. Дипломатичний представник, що постійно перебуває в даній країні. А тут іще гетьману тихо сповіщають, втрапив до рук росіян поляк, Якуб Улашин. Віз листа пана Понятовського, резидента короля Станіслава коло шведського короля. Словник української мови у 20 томах
  5. резидент — Посол Словник застарілих та маловживаних слів
  6. резидент — резиде́нт [франц. resident, від лат. residens (residentis) – той, що залишається на місці] 1. За часів середньовіччя дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. резидент — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
  8. резидент — Резиде́нт, -та; -де́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. резидент — РЕЗИДЕ́НТ, а, ч. 1. За часів середньовіччя — дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2. Представник імперіалістичної держави, що здійснює фактичне правління в країні, яка перебуває під протекторатом цієї держави. Словник української мови в 11 томах
  10. резидент — рос. резидент (латин. resident- сидячий, той, хто залишається на місці) — юридична або фізична особа, що постійно зареєстрована або постійно проживає в даній країні незалежно від громадянства. Eкономічна енциклопедія