1. Словник синонімів української мови

резидент

РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством, працює на іноземну розвідку); ШПИГ розм., ШПИК розм. (поліцейський агент); РЕЗИДЕ́НТ (представник іноземної розвідки, який осів у межах якоїсь держави). Самієв, вислуховуючи розвідника, тут же віддає офіцерам бойові накази (О. Гончар); — Ну, а як у вас із шляхтою? — спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово як відомості розвідувача перед боєм (З. Тулуб); (Долон:) Се правда, я піду в непевну путь... та тільки щит розвідачу завада... (Леся Українка); — Ти горлав сьогодні на все поле, що йдеш на той бік. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі! (О. Ільченко); В головному штабі дещо знали про армію Наполеона. В цьому була заслуга Чернишова та інших агентів, що сиділи в Парижі, Берліні, Варшаві (П. Кочура); Ми день і ніч стерегли.. Де який диверсант з'явиться, чи шпигун, чи парашутист — всіх побачимо (Ю. Яновський); Моя пам'ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (М. Коцюбинський); (Михайлов:) В квартирі Трігоні шпики засіли. Вони його самого узяли І засідку зробили (С. Голованівський); Я пізно помітив, що Василь не вірив в Оскара як у кмітливого, з мужнім характером резидента (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резидент — резиде́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. резидент — [реизиедент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. резидент — -а, ч. 1》 За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2》 Іноземець, який постійно проживає у якій-небудь державі; офіційне представництво країни за кордоном, крім того, представництво підприємства... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. резидент — РЕЗИДЕ́НТ, а, ч. 1. Дипломатичний представник, що постійно перебуває в даній країні. А тут іще гетьману тихо сповіщають, втрапив до рук росіян поляк, Якуб Улашин. Віз листа пана Понятовського, резидента короля Станіслава коло шведського короля. Словник української мови у 20 томах
  5. резидент — Посол Словник застарілих та маловживаних слів
  6. резидент — (англ. resident) 1. фізичні особи – вітчизняні, іноземні та без громадянства, що мають постійне місце проживання в певній країні, зокрема й ті, що тимчасово перебувають за кордоном. Економічний словник
  7. резидент — резиде́нт [франц. resident, від лат. residens (residentis) – той, що залишається на місці] 1. За часів середньовіччя дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. резидент — Резиде́нт, -та; -де́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. резидент — РЕЗИДЕ́НТ, а, ч. 1. За часів середньовіччя — дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2. Представник імперіалістичної держави, що здійснює фактичне правління в країні, яка перебуває під протекторатом цієї держави. Словник української мови в 11 томах
  10. резидент — рос. резидент (латин. resident- сидячий, той, хто залишається на місці) — юридична або фізична особа, що постійно зареєстрована або постійно проживає в даній країні незалежно від громадянства. Eкономічна енциклопедія