банк

рос. банк

(від італ. banco — контора) — кредитно-фінансова інституція, що акумулює кошти, здійснює залучення та нагромадження вільних грошових коштів (вкладів) юридичних і фізичних осіб (пасивні операції), а також здійснює платіжні грошові операції та операції з цінними паперами. Проводить кредитування організацій, підприємств і населення (надає кредити, позики). Банківські структури беруть свій початок з XIV ст. (Італія, Німеччина, Нідерланди). Перший акціонерний Б. засновано в Лондоні (1694 р.). Банківська система в Україні почала формуватись з середини XVIII ст. (Львів, Київ, Харків, Одеса, Катеринослав, Херсон). В Україні створено широку мережу Б. Банківська система тут дворівнева і складається з Національного Б. та комерційних Б. різних форм власності. Національний банк України — центральний державний банк, що проводить єдину державну банківську фінансово-грошову політику щодо вартості (ціни, співрозмірності) грошової одиниці, грошового обігу, системи кредитів, координує банківську систему загалом, визначає курс грошової одиниці співвідносно з валютами інших країн, організовує внутрішньодержавні і міжнародні банківські розрахунки. Він регулює валютний курс і кредити, контролює діяльність комерційних Б., забезпечує зберігання резервів і запасів грошових засобів, цінних паперів, золота і коштовностей. Він також обслуговує державний борг країни. Національний Б. називають ще "банком банків". Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків. Комерційні Б. — найчастіше недержавні банки, вони створюються на акціонерних чи пайових засадах і виконують широке коло банківських операцій, обслуговують переважно організації, підприємства, надають банківські послуги населенню, проводячи безготівкові та готівкові банківські операції. Основні функції комерційних Б.: надання кредитів, прийом депозитів (вкладів), ведення рахунків, виплата грошей за вкладами, купівля і реалізація цінних паперів, валюти та надання інших послуг. Комерційні Б. можуть бути спеціалізованими (ощадними, іпотечними, емісійними, інвестиційними, кліринговими тощо) та універсальними. Складають основу кредитної системи держави. Банківська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про банки та банківську діяльність" від 30.09.91 р.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банк — банк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. банк — Юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах. "Про Національний банк України", Стаття 1 Словник термінів законодавства України
  3. банк — I -у, ч. 1》 Кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, в тому числі випуск (емісію) нових грошей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. банк — БАНК¹, у, ч. 1. Установа, що концентрує грошові кошти і накопичення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, облік векселів, емісію грошей та цінних паперів, операції з золотом, іноземною валютою і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. банк — банк 1. банк ◊ банк деришкі́ра Крилошанський банк (належав до т.зв. русофільскої партії, його банкрутство негативно позначилося на долі багатьох українців. “Цю господарку схарактеризував свого часу др. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. банк — (англ. bank) кредитнофінансова установа, важливими функціями якої є акумуляція тимчасово вільних коштів, здійснення грошових розрахунків, надання позики підприємствам, установам, громадянам та ін. Економічний словник
  7. банк — (нім. Bank, франц. banque, з італ. banco – лава, конторка, стіл міняйла) 1. Особливий економічний інститут, що акумулює тимчасово вільні кошти, надає кредит, здійснює грошові розрахунки, випускає в обіг гроші, цінні папери. 2. Ставки у картярських іграх. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. банк — Установа, що займається грошовими операціями (готівковими й безготівковими), а також здійснює фінансове посередництво при нагромадженні депозитів, наданні кредитів. Універсальний словник-енциклопедія
  9. банк — Банк, ба́нку, -кові, у -нку; ба́нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. банк — БАНК, у, ч. 1. У СРСР — державна фінансова установа, яка здійснює кредитування народного господарства і є розрахунковим центром країни; у капіталістичних країнах — фінансова установа, що концентрує капіталовкладення... Словник української мови в 11 томах
  11. банк — (фр. — лавка) 1. Будинок фінансово-кредитної установи, що видає грошові позики, міняє гроші на векселя, банківські білети, збирає всі грошові прибутки, здійснює інші фінансові операції. Архітектура і монументальне мистецтво