виконавець

рос. исполнитель

будь-яка особа (підприємство, організація, фірма), що виконує роботу або послуги на замовлення чи за завданням іншої особи, підприємства, організації, фірми або за укладеним договором із замовником робіт (послуг).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виконавець — -вця, ч. 1》 Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь. 2》 Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т. ін. 3》 Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. виконавець — [виеконавеиц'] -аўц'а, ор. -аўцеим, м. (на) -аўцеив'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. виконавець — ВИКОНА́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь. Тракторист не може бути лише механічним виконавцем завдань свого директора (Вод., Сади.. Словник української мови в 11 томах
  4. виконавець — Виконувач, як ім. виконуючий; (на сцені) артист; (вироку) екзекутор, кат; (злочину) г. справець; (чужої волі) сліпе знаряддя, посіпака, цербер. Словник синонімів Караванського
  5. виконавець — ВИКОНА́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь. Була б вказівка, а виконавці знайдуться (О. Довженко); Тракторист не може бути лише механічним виконавцем завдань свого директора (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
  6. виконавець — (у кримінальному праві) особа, яка безпосередньо вчинила злочин. англ. executor (in criminal justice); нім. Exekutor m -s, -toren (im Strafrecht); угор. teljesitő / végrehajtó; рос. исполнитель (в криминальном праве). Словник із соціальної роботи
  7. виконавець — викона́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. виконавець — Співак або музикант — інструменталіст, який виконує музичний твір або партію в опері, оркестрі, хорі тощо. Словник-довідник музичних термінів
  9. виконавець — Викона́вець, -нця, -нцеві, -на́вцю! -на́вці, -на́вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. виконавець — Виконавець, -вця м. Исполнитель. Желех. Словник української мови Грінченка