виконавець
ВИКОНА́ВЕЦЬ, вця, ч.
1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь.
Була б вказівка, а виконавці знайдуться (О. Довженко);
Тракторист не може бути лише механічним виконавцем завдань свого директора (І. Волошин).
2. Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або грає певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т. ін.
Глядачі .. кожного виконавця довго і безуспішно викликали на біс (Ю. Збанацький);
За життя Баха не визнавали як великого композитора, його знали тільки як віртуоза-виконавця (з публіц. літ.).
3. Особа, яка виконує розпорядження якогось органу влади.
До Афанасія Івановича .. приходить зрідка десятник. Проте й він зветься тепер сільським виконавцем (М. Хвильовий);
Недокус відчинив двері, гукнув у прийомну [приймальню]: – Виконавець! Ану негайно поклич сюди Кужеля! (Ю. Збанацький).
(1) Викона́вець робі́т – технік, інженер і т. ін., який безпосередньо керує будівельними або ремонтними роботами і відповідає за їх виконання; виконроб.
Тим часом під доглядом Пелагеї, що була за відповідального виконавця робіт, вони прибирали в кімнатах (В. Підмогильний).
△ (2) Викона́вець зло́чину, юр. – особа, яка безпосередньо вчинила злочин.
Виконавцем злочину вважається і той, хто використовує для вчинення злочину інших людей, наприклад малолітніх, або тих, хто не усвідомлює злочинного характеру дій, або підлеглих, або людей, до яких застосоване фізичне чи психічне насильство (з наук. літ.);
(3) Судови́й викона́вець, юр. – службова особа, яка за виконавчими листами здійснює виконання судових та інших постанов і рішень, перелік яких визначається відповідним законом.
Вимоги, що подаються судовими виконавцями для здійснення судових рішень, є обов'язковими для всіх службових осіб і громадян (із журн.).
Значення в інших словниках
- виконавець — викона́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- виконавець — (у кримінальному праві) особа, яка безпосередньо вчинила злочин. англ. executor (in criminal justice); нім. Exekutor m -s, -toren (im Strafrecht); угор. teljesitő / végrehajtó; рос. исполнитель (в криминальном праве). Словник із соціальної роботи
- виконавець — Виконувач, як ім. виконуючий; (на сцені) артист; (вироку) екзекутор, кат; (злочину) г. справець; (чужої волі) сліпе знаряддя, посіпака, цербер. Словник синонімів Караванського
- виконавець — [виеконавеиц'] -аўц'а, ор. -аўцеим, м. (на) -аўцеив'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў Орфоепічний словник української мови
- виконавець — Співак або музикант — інструменталіст, який виконує музичний твір або партію в опері, оркестрі, хорі тощо. Словник-довідник музичних термінів
- виконавець — -вця, ч. 1》 Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь. 2》 Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т. ін. 3》 Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виконавець — Викона́вець, -нця, -нцеві, -на́вцю! -на́вці, -на́вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виконавець — ВИКОНА́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь. Тракторист не може бути лише механічним виконавцем завдань свого директора (Вод., Сади.. Словник української мови в 11 томах
- виконавець — рос. исполнитель будь-яка особа (підприємство, організація, фірма), що виконує роботу або послуги на замовлення чи за завданням іншої особи, підприємства, організації, фірми або за укладеним договором із замовником робіт (послуг). Eкономічна енциклопедія
- виконавець — Виконавець, -вця м. Исполнитель. Желех. Словник української мови Грінченка