географія

рос. география

система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні комплекси та їхні компоненти. Розрізняють природничі науки (фізична географія, кліматологія, гідрологія, географія ґрунтів та ін.) та суспільні географічні науки (економічна Г., Г. окремих галузей народного господарства, Г. населення, політична Г.).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. географія — ГЕОГРА́ФІЯ, ї, ж. 1. Ряд пов'язаних між собою наук, що вивчають поверхню Землі, природні умови, населення, економічні ресурси. Про тропік Козерога вони знали тільки з географії (М. Словник української мови у 20 томах
  2. географія — -ї, ж. 1》 Ряд зв'язаних між собою наук, що вивчають поверхню землі, природні умови, населення, економічні ресурси. Економічна географія — частина географії, що вивчає розміщення виробництва... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. географія — геогра́фія (грец. γεωγραφία, від γη – земля і γράφω – описую) система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні комплекси та їхні компоненти. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. географія — Наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини; сучасне розуміння г. заміщене поняттям географічні науки. Універсальний словник-енциклопедія
  5. географія — ГЕОГРА́ФІЯ, ї, ж. 1. Ряд зв’язаних між собою наук, що вивчають поверхню землі, природні умови, населення, економічні ресурси. Німа карта всесвіту, з якої вчиться географії Юрин старший брат, спливає раптом перед очі (Смолич, II, 1958, 45). Словник української мови в 11 томах
  6. географія — геогра́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. географія — [геиограф'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  8. географія — Геогра́фія, -фії, -фією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)