домен

рос. домен

(фр. domaine, від латин. dominium — володіння) — 1. Нерухоме май-но, земля, яка перебувала у власності феодала (короля, князя, герцога); джерело доходів держави в епоху феодалізму. У зв'язку з поширенням податкової форми одержання доходів держави Д. втратив своє значення. 2. Група ресурсів у мережі ЕОМ, що управляється з одного вузла зв'язку. 3. Предметна галузь в експертних системах. 4. Набір значень елементів даних одного типу у регуляційних базах даних, що являє собою одну колонку таблиці (відношення).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домен — Доме́на, доме́н: — особисте земельне володіння [25] — певна ділянка, царина, галузь [33] — тут: особисте земельне володіння [51] Словник з творів Івана Франка
  2. домен — -у, ч. 1》 Спадкове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя. 2》 Особисте земельне володіння середньовічного феодала. 3》 Ділянка намагнічення феромагнетику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. домен — У європ. середньовіччі частина помістя феодала, в якій він провадив власне господарство, використовуючи працю залежних селян. Універсальний словник-енциклопедія
  4. домен — доме́н (франц. domaine, від лат. dominium – володіння) 1. Спадкове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. домен — доме́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. домен — ДОМЕ́Н, у, ч. Особисте земельне володіння середньовічного феодала. В його [київського великого князя] безпосередньому володінні зосереджувалася значна частина древньоруської території, якою він управляв з допомогою посадників як своїм доменом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 566). Словник української мови в 11 томах