1. Словник іншомовних слів Мельничука

домен

доме́н

(франц. domaine, від лат. dominium – володіння)

1. Спадкове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя.

2. Частина вотчини феодала, на якій він вів самостійне господарство, використовуючи працю залежних селян і безземельних робітників.

3. У капіталістичних країнах – майно (землі, ліси, рудники та ін.), що належить державі; в широкому розумінні – державне майно взагалі, переважно земельне.

4. Д. феромагнітний – ділянка спонтанного (самочинного, зумовленого внутрішніми причинами) намагнічення феромагнетику.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домен — Доме́на, доме́н: — особисте земельне володіння [25] — певна ділянка, царина, галузь [33] — тут: особисте земельне володіння [51] Словник з творів Івана Франка
  2. домен — доме́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. домен — -у, ч. 1》 Спадкове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя. 2》 Особисте земельне володіння середньовічного феодала. 3》 Ділянка намагнічення феромагнетику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. домен — У європ. середньовіччі частина помістя феодала, в якій він провадив власне господарство, використовуючи працю залежних селян. Універсальний словник-енциклопедія
  5. домен — ДОМЕ́Н, у, ч. Особисте земельне володіння середньовічного феодала. В його [київського великого князя] безпосередньому володінні зосереджувалася значна частина древньоруської території, якою він управляв з допомогою посадників як своїм доменом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 566). Словник української мови в 11 томах
  6. домен — рос. домен (фр. domaine, від латин. dominium — володіння) — 1. Нерухоме май-но, земля, яка перебувала у власності феодала (короля, князя, герцога); джерело доходів держави в епоху феодалізму. Eкономічна енциклопедія