домен
Доме́на, доме́н:
— особисте земельне володіння [25]
— певна ділянка, царина, галузь [33]
— тут: особисте земельне володіння [51]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домен — доме́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- домен — -у, ч. 1》 Спадкове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя. 2》 Особисте земельне володіння середньовічного феодала. 3》 Ділянка намагнічення феромагнетику. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домен — доме́н (франц. domaine, від лат. dominium – володіння) 1. Спадкове земельне володіння короля в країнах Європи за середньовіччя. Словник іншомовних слів Мельничука
- домен — У європ. середньовіччі частина помістя феодала, в якій він провадив власне господарство, використовуючи працю залежних селян. Універсальний словник-енциклопедія
- домен — ДОМЕ́Н, у, ч. Особисте земельне володіння середньовічного феодала. В його [київського великого князя] безпосередньому володінні зосереджувалася значна частина древньоруської території, якою він управляв з допомогою посадників як своїм доменом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 566). Словник української мови в 11 томах
- домен — рос. домен (фр. domaine, від латин. dominium — володіння) — 1. Нерухоме май-но, земля, яка перебувала у власності феодала (короля, князя, герцога); джерело доходів держави в епоху феодалізму. Eкономічна енциклопедія