зона

рос. зона

(від грец. zona — пояс) — 1. Ділянка земельної площі, частина простору, що має певні, притаманні їй ознаки. 2. Частина економічного простору, окреслена географічними межами. Напр. вільна економічна 3. — певний регіон з певними соціально-економічними. правовими чи політичними відмінностями, пільговим оподаткуванням, сприятливим митним режимом; валютна 3. — має певні переваги функціонування національних валют окремих країн. що об'єднані у даній 3.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зона — зо́на іменник жіночого роду район зона́ іменник жіночого роду хвороба злаків Орфографічний словник української мови
  2. зона — Зона́, -ни ж. = зана. Словник української мови Грінченка
  3. зона — зо́на (від грец. ζώνη – пояс) 1. Ділянка, область, смуга або частина простору, що має певні, притаманні їй ознаки (прикордонна З., З. провідності тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. зона — 1. смуга, пасмуга, пас, стяга, (поля) різа 2. це засніт на збіжжі Словник чужослів Павло Штепа
  5. зона — СА́ЖКА (грибкова хвороба хлібних злаків та інших рослин), ЗОНА́. Великої шкоди врожаю проса і якості його зерна завдає сажка (з журналу); Ціла ланка людей перевіряла на процент вологості яровизоване.. насіння вівса, протравлювала його розчином формаліну від зараження зоною (Є. Кротевич). Словник синонімів української мови
  6. зона — (грец. — область) У містобудуванні й архітектурі це частка міського середовища, зумовлена функціональними та іншими факторами, або група сусідніх приміщень певного призначення. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. зона — ЗО́НА, и, ж. 1. Певний простір, район, територія, що характеризуються спільними ознаками. Коли прифронтова зона залишилася позаду, Панько попрощався з обома інженерами.. і зник у переліску (Сенч., На Бат. Словник української мови в 11 томах
  8. зона — I з`она-и, ж. 1》 Певний простір, район, територія, що характеризуються спільними ознаками. Валютна зона — об'єднання декількох країн, які дотримуються єдиних правил валютних відносин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. зона — Зана́ = зона́, -ни́, -ні́ зо́на, -ни, -ні; зо́ни, зон зона́ і зана́, -ни́, -ні́ (на рослинах) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. зона — (-и) ж.; крим., тюр., міл. Виправно-трудова установа; територія, на якій розташована ВТУ. БСРЖ, 228; СЖЗ, 48; ЯБМ, 1, 382. Словник жарґонної лексики української мови
  11. зона — Кількісна характеристика ступеневих якостей музичних звуків. З. визначає відносини елементів музичного звуку як фізичного явища (частота, сила, інтенсивність, склад звука, тривалість тощо) та його музичними якостями (висота, гучність... Словник-довідник музичних термінів
  12. зона — Смуга, район, територія, терен; ГЕОГ. пояс; (з в 'язнями) СОВ. табір. Словник синонімів Караванського
  13. зона — див. сажка Універсальний словник-енциклопедія