картотека
рос. картотека
1. Сукупність, набір карток — носіїв інформації, що об'єднані, систематизовані і розміщені в певному порядку (за алфавітом, темами, строком виконання тощо). 2. Розрахункові документи підприємств та організацій-платників, що зберігаються у банку за місцем знаходження платників у зв'язку з тим, що ці підприємства й організації перебувають на особливому обліку через недотримання строків або правил оплати. 3. Скринька або тека (шафа) для зберігання карточок.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- картотека — картоте́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- картотека — [картотека] -кие, д. і м. -ец'і Орфоепічний словник української мови
- картотека — -и, ж. 1》 Систематизоване зібрання карток, що містять довідкові чи облікові відомості. || Сукупність карток, що містять облік матеріалів, готової продукції, товарів, засобів виробництва тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- картотека — КАРТОТЕ́КА, и, ж. Систематизоване зібрання даних, які зберігаються на картках або електронних носіях. Тільки-но встиг Олександр Іванович зробити записи в амбулаторній картці хворого й хотів покласти її до картотеки... Словник української мови у 20 томах
- картотека — картоте́ка (від карта і ...тека) 1. Система карток з довідковими, обліковими чи іншими даними. 2. Скринька або шафа для зберігання карток. Словник іншомовних слів Мельничука
- картотека — Картоте́ка, -ки, -ці; -те́ки, -те́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- картотека — КАРТОТЕ́КА, и, ж. Систематизоване зібрання карток, що містять довідкові або облікові відомості. Прийняв [Даль] його не одразу. Він хворий, і Чернишов довго сидів у його робочому кабінеті, заваленому паперами, товстими зошитами... Словник української мови в 11 томах