критика

рос. критика

глибокий, логічний, застережливий аналіз і оцінка явищ, дій, людей, результатів праці з метою виявлення і виправлення недоліків, неточностей.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. критика — КРИ́ТИКА, и, ж. 1. Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. Оперта на тих двох авторитетах [церковній і мовній традиціях], мусила література [в Галичині] стати кастовою, зректися всякого поступу, всякої критики (Фр. Словник української мови в 11 томах
  2. критика — кри́тика (від грец. κριτική – здатність розрізняти) 1. Розгляд, аналіз і оцінка явища з метою популяризації передового, кращого (взірцевого) і виправлення недоліків тощо (напр., літературна, наукова, громадська К.). Словник іншомовних слів Мельничука
  3. критика — кри́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. КРИТИКА — • "КРИТИКА" - літ.-крит., мист. і громад.-політ. журнал. Виходив 1932 у Львові щомісяця за ред. А. Крушельницького (4 номери). Продовжував лінію заборон. польс. владою журн. "Нові шляхи". Осн. тема матеріалів, уміщених у "К.", — викриття антинар. Українська літературна енциклопедія
  5. критика — [критиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  6. критика — Критика — се будуче життя уряду і держави. Критика допомагає розвиткові держави. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. критика — Коментар, судження, оцінка, аналіза, аналіз; (на чиюсь адресу) докір, дорікання; (себе) самокритика; (негативна) осуд. Словник синонімів Караванського
  8. критика — КРИ́ТИКА (розгляд і оцінка когось, чогось з метою виявлення та усунення вад, хиб); КРИТИКА́НСТВО розм. (дріб'язкова, упереджена критика); ГОЛО́БЕЛЬЩИНА розм. (надто груба критика, яка відзначає тільки негативне); РОЗНО́С розм. Словник синонімів української мови
  9. критика — КРИ́ТИКА, и, ж. 1. Гуманітарна дисципліна, завданням якої є аналіз, коментування та оцінка літературних, мистецьких або наукових творів. Коли в критиці говоримо про зміст (в однині), думаємо найчастіше про ідеальний зміст (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
  10. критика — -и, ж. 1》 Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. || розм. Вказівка на вади, хиби. || розм. Негативне судження про щось. Піддавати критиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. критика — Кри́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. критика — Критика, -ки ж. Критика. На Стрийковських, Коховських і Грондських нічого було п. Падалиці здаватись без усякої критики. О. 1861. X. 136. Словник української мови Грінченка