критика

КРИ́ТИКА, и, ж.

1. Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб.

Оперта на тих двох авторитетах [церковній і мовній традиціях], мусила література [в Галичині] стати кастовою, зректися всякого поступу, всякої критики (Фр., XVI, 1955, 38);

Напруження минуло, зате знов почалася критика, знов почали пропонувати Юрчикові брати отаманство. Говорили одверто, не звертаючи уваги на те, що Марусяк сидить тут же і що кожне таке слово гірше ножа його крає (Хотк., II, 1966, 226);

Член партії повинен.. розвивати критику і самокритику, сміливо викривати хиби і добиватися їх усунення (Статут КПРС, 1961, 4);

[Мартиненко:] Знаєте, здорова критика мов цілюща вода (Мороз, П’єси, 1959, 198);

// розм. Вказівка на вади, хиби.

Критикували на шкільних комсомольських зборах, але до неї якось і критика не липне (Гончар, Тронка, 1963, 33);

// розм. Негативне судження про щось.

Паничі переморгувалися межи собою, але ніякої критики вголос не вимовляли (Л. Укр., III, 1952, 674).

Голобе́льна кри́тика див. голобе́льний;

За́тиск кри́тики див. за́тиск;

Затиска́ти (зати́скувати, зати́снути) кри́тику див. затиска́ти;

Наво́дити (наве́сти) кри́тику; Піддава́ти (підда́ти) кри́тиці — критикувати.

[Писар:] Покажіть вірші, я зараз наведу критику (Сам., II, 1958, 146);

Співати не пристане сам [Сава Петрович], послухає тільки, а потім критику наведе: мовляв, поганих.. пісень співають (Головко, II, 1957, 192);

Захищаючи інтереси трудящих, революційний демократ Писарєв піддав всебічній критиці тодішні економічні і політичні російські відносини (Наука.., 12, 1958, 50);

Не витри́мувати кри́тики див. витри́мувати;

По́над уся́ку кри́тику — позбавлений будь-яких вад, недоліків.

Усім хлопець подобався дуже.. Більше за те — був понад усяку критику (Головко, І, 1957, 278).

2. Літературний жанр, завданням якого є розгляд, тлумачення та оцінка літературних, мистецьких або наукових творів.

Читав [Іван] усе, що потрапляло до рук: художню літературу, критику, публіцистику (Кол., Терен.., 1959, 155);

Літературна критика; Театральна критика.

3. Збірн. до кри́тик 1.

Таке обмеження [селянською тематикою] сфери творчості не раз підкреслювалось не тільки критикою, але й інтелігентним читачем (Коцюб., III, 1956, 239);

Гостро негативна оцінка, що її зазнали від критики перші мої.. твори, змусила мене замислитись над подальшими шляхами моєї творчості (Донч., VI, 1957, 582).

4. заст. Критична стаття.

— Чи ж осли не пишуть критик? Чи комедії не грають Мавпи? (Л. Укр., IV, 1954, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. критика — кри́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. критика — Коментар, судження, оцінка, аналіза, аналіз; (на чиюсь адресу) докір, дорікання; (себе) самокритика; (негативна) осуд. Словник синонімів Караванського
  3. критика — [критиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  4. критика — -и, ж. 1》 Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. || розм. Вказівка на вади, хиби. || розм. Негативне судження про щось. Піддавати критиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. критика — КРИ́ТИКА, и, ж. 1. Гуманітарна дисципліна, завданням якої є аналіз, коментування та оцінка літературних, мистецьких або наукових творів. Коли в критиці говоримо про зміст (в однині), думаємо найчастіше про ідеальний зміст (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
  6. критика — Критика — се будуче життя уряду і держави. Критика допомагає розвиткові держави. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. КРИТИКА — • "КРИТИКА" - літ.-крит., мист. і громад.-політ. журнал. Виходив 1932 у Львові щомісяця за ред. А. Крушельницького (4 номери). Продовжував лінію заборон. польс. владою журн. "Нові шляхи". Осн. тема матеріалів, уміщених у "К.", — викриття антинар. Українська літературна енциклопедія
  8. критика — кри́тика (від грец. κριτική – здатність розрізняти) 1. Розгляд, аналіз і оцінка явища з метою популяризації передового, кращого (взірцевого) і виправлення недоліків тощо (напр., літературна, наукова, громадська К.). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. критика — КРИ́ТИКА (розгляд і оцінка когось, чогось з метою виявлення та усунення вад, хиб); КРИТИКА́НСТВО розм. (дріб'язкова, упереджена критика); ГОЛО́БЕЛЬЩИНА розм. (надто груба критика, яка відзначає тільки негативне); РОЗНО́С розм. Словник синонімів української мови
  10. критика — Кри́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. критика — рос. критика глибокий, логічний, застережливий аналіз і оцінка явищ, дій, людей, результатів праці з метою виявлення і виправлення недоліків, неточностей. Eкономічна енциклопедія
  12. критика — Критика, -ки ж. Критика. На Стрийковських, Коховських і Грондських нічого було п. Падалиці здаватись без усякої критики. О. 1861. X. 136. Словник української мови Грінченка