1. Українська літературна енциклопедія

КРИТИКА

КРИ́ТИКА

• "КРИТИКА"

- літ.-крит., мист. і громад.-політ. журнал. Виходив 1932 у Львові щомісяця за ред. А. Крушельницького (4 номери). Продовжував лінію заборон. польс. владою журн. "Нові шляхи". Осн. тема матеріалів, уміщених у "К.", — викриття антинар. ідеології, окупаційного режиму на Зх. Україні. Висвітлював життя рад. України. Тут вміщувалися твори О. Кобилянської, Ю. Опільського, Д. Осічного, Ю. Яновського, Г. Епіка, І. Кулика, М. Бажана, І. Кириленка, І. Сенченка, С. Скляренка, В. Кузьмича та ін.

Й. Т. Цьох.

∗∗∗

• "КРИТИКА"

- крит.-бібліогр. журнал. Виходив 1928 — 32 у Харкові. Мав розділи: "Загальна теорія. Література", "Дискусії", "Мистецька трибуна", "Огляди", "Рецензії". Тут активно виступали В. Коряк, О. Білецький, І. Кулик, Б. Коваленко, І. Микитенко, А. Хвиля, Ф. Якубовський, Є. Кирилюк, Г. Майфет, І. Айзеншток, В. Атаманюк та ін. "К." опубл. багато розвідок з актуальних проблем теорії та історії л-ри, а також живопису, театру, кіно, музики. Вміщувалися статті про нац. л-ри, бібліогр. матеріали тощо. Однак у журналі переважала вульгарно-соціол. критика, пропагувалися методи адміністрування в л-рі. З 1932 виходив під назвою "За марксо-ленінську критику".

■ Літ.: Історія української літератури, т. 2. К., 1988; Зражевська Н. Журнал "Критика" і загальнометодологічні проблеми літературознавства 30-х pp. "Слово і час", 1991, № 8.

В. Г. Пугач.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. критика — кри́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. критика — Коментар, судження, оцінка, аналіза, аналіз; (на чиюсь адресу) докір, дорікання; (себе) самокритика; (негативна) осуд. Словник синонімів Караванського
  3. критика — [критиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  4. критика — -и, ж. 1》 Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. || розм. Вказівка на вади, хиби. || розм. Негативне судження про щось. Піддавати критиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. критика — КРИ́ТИКА, и, ж. 1. Гуманітарна дисципліна, завданням якої є аналіз, коментування та оцінка літературних, мистецьких або наукових творів. Коли в критиці говоримо про зміст (в однині), думаємо найчастіше про ідеальний зміст (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
  6. критика — Критика — се будуче життя уряду і держави. Критика допомагає розвиткові держави. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. критика — кри́тика (від грец. κριτική – здатність розрізняти) 1. Розгляд, аналіз і оцінка явища з метою популяризації передового, кращого (взірцевого) і виправлення недоліків тощо (напр., літературна, наукова, громадська К.). Словник іншомовних слів Мельничука
  8. критика — КРИ́ТИКА (розгляд і оцінка когось, чогось з метою виявлення та усунення вад, хиб); КРИТИКА́НСТВО розм. (дріб'язкова, упереджена критика); ГОЛО́БЕЛЬЩИНА розм. (надто груба критика, яка відзначає тільки негативне); РОЗНО́С розм. Словник синонімів української мови
  9. критика — Кри́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. критика — КРИ́ТИКА, и, ж. 1. Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. Оперта на тих двох авторитетах [церковній і мовній традиціях], мусила література [в Галичині] стати кастовою, зректися всякого поступу, всякої критики (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. критика — рос. критика глибокий, логічний, застережливий аналіз і оцінка явищ, дій, людей, результатів праці з метою виявлення і виправлення недоліків, неточностей. Eкономічна енциклопедія
  12. критика — Критика, -ки ж. Критика. На Стрийковських, Коховських і Грондських нічого було п. Падалиці здаватись без усякої критики. О. 1861. X. 136. Словник української мови Грінченка