культура

рос. культура

визначальний фактор потреб і поведінки людини, яка засвоює у сім'ї чи через інші суспільні інститути певний набір цінностей, стереотипів сприйняття, поведінки і дій у навколишньому середовищі.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. культура — (від лат. cultura — освіта, розвиток, догляд) – сукупність духовних, матеріальних і практичних здобутків людства, у яких віддзеркалюється рівень розвитку, досягнений суспільством. Музична... Словник-довідник музичних термінів
  2. КУЛЬТУРА — • «КУЛЬТУРА» — вид-во. Діяло 1920 — 30 у Києві. Випускало худож. л-ру для дітей. Серед видань оповідання «Про хлопця, що боровся з морем» Б. Грінченка (1930), вірш «Ялинка»... Українська літературна енциклопедія
  3. культура — Цивілізація; (культурність) освіченість, вихованість; (виробнича) рівень, ступінь досконалости; (бобова) С.Г. рослина. Словник синонімів Караванського
  4. культура — культу́ра (від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. культура — ВИРО́ЩУВАННЯ (розмножування старанним доглядом яких-небудь тварин або рослин), РОЗВЕ́ДЕННЯ, КУЛЬТУ́РА спец., КУЛЬТИВУВА́ННЯ. Південь України — основний район вирощування високоякісного зерна (з журналу); Справжній мисливець.. Словник синонімів української мови
  6. культура — Культу́ра, -ри; -ту́ри, -ту́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. Культура — Культурно-політичний щомісячний еміграційний журнал, який видавав з 1947 Літературний інститут, спочатку у Римі, з 1948 — у Парижі; гол. періодичне видання пол. еміграції; з 1953 — видавнича серія Бібліотека Культури; засновник і гол. редактор — Є. Ґедройць. Універсальний словник-енциклопедія
  8. культура — КУЛЬТУ́РА, и, ж. 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Він, купець, що раз у раз мав діло з різним народом, їздив по чужих землях,.. Словник української мови в 11 томах
  9. культура — (мед.) пороста Словник чужослів Павло Штепа
  10. культура — (від лат. cultura — виховання, розвиток, оброблення тощо) історично визнаний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який полягає у типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаємовідносинах, а також у створенні ними матеріальних та духовних цінностей Словник іншомовних соціокультурних термінів
  11. культура — -и, ж. 1》 Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. || з означ. Рівень розвитку суспільства у певну епоху. || Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини. 2》 Освіченість, вихованість. 3》 чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. культура — КУЛЬТУРА (від лат. culture — обробіток, розвиток, виховання, освіта, шанування) — 1) Історично вихідне значення — обробіток і догляд за землею. Філософський енциклопедичний словник
  13. культура — КУЛЬТУ́РА, и, ж. 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей людства, що нагромаджена, закріплена та впроваджена упродовж різних історічних періодів і передається з покоління в покоління. Словник української мови у 20 томах
  14. культура — культу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  15. культура — Культура, -ри ж. Культура. Культура знищила крепацтво. К. ХП. 13. Се бо (література) вже висока стадія розумової культури. К. ХП. 124. Європейська культура. К. ХП. 115. Словник української мови Грінченка
  16. культура — 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, яка представляє певний рівень історичного розвитку даного суспільства і людини. 2. Сфера духовної життєдіяльності суспільства, яка включає систему освіти, виховання, духовної творчості. Словник із соціальної роботи