культура

КУЛЬТУ́РА, и, ж.

1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Він, купець, що раз у раз мав діло з різним народом, їздив по чужих землях,.. захопився блиском та багатством європейської культури, правда, більше зовнішньої (Коцюб., II, 1955, 135);

Мрію я про той близький час, коли щезне різниця між селом та містом, коли всі висоти культури будуть і в селянина напохваті (Ю. Янов., II, 1954, 127);

// з означ. Рівень розвитку суспільства у певну епоху.

Не менш важливою ознакою ананьїнської культури б наявність досить розвиненої металургії — спочатку міді і бронзи, а згодом і заліза (Археол., II, 1948, 3);

// Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.

Тепер Франко.. всі сили свої оддає українській літературі й науці і ще немало може зробити для рідної культури (Коцюб., III, 1956, 35);

Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам’ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення,— радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Гончар, III, 1959, 236);

Слід мати на увазі, що національний характер, як і вся національна специфіка культури, — категорія, якій в головних рисах властива, як відомо, значна стійкість (Про багатство л-ри, 1959, 47).

Буди́нок (Пала́ц) культу́ри — заклад, у якому провадиться культурно-освітня робота.

У Бориславі збудовано чудовий Палац культури нафтовиків на 700 місць, який став улюбленим місцем культурного відпочинку трудящих (Наука.., 8, 1956, 13);

Діячі́ (майстри́, працівники́ і т. ін.) культу́ри — ті, що працюють у галузі освіти, літератури і т. ін.

Передові діячі російської культури приділяли велику увагу українському народу, засуджували жорстоку колоніальну політику царизму на Україні (Ком. Укр., 5, 1967, 69);

Матеріа́льна культу́ра — сукупність засобів виробництва та інших матеріальних цінностей суспільства на кожному історичному ступені його розвитку.

Певні зв’язки має історична діалектологія з археологією, яка вивчає історію народу за пам’ятками матеріальної культури (Нариси з діалектології.., 1955, 7).

2. Освіченість, вихованість.

— Вона дуже відрізняється від своїх ровесниць. Здається мені, що вона має культуру і в серці (Коб., III, 1956, 118);

— Культури йому бракує. Ой як бракує! — вирішив зять, обмацуючи руками лисніючу під оком гулю (Шиян, Баланда, 1954, 47).

3. чого. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.

Технічний прогрес значно підвищить вимоги до культури виробництва (Програма КПРС, 1961, 58);

[Ольга:] На шахті «Глибокій» майже нема нещасних випадків. Чому? Там висока соціалістична культура праці їх знищила (Корн., II, 1955, 162);

Культура мови і слова в деяких театрах перебуває в загрозливому стані, в чому винні перш за все керівники театрів і його майстри (3 глибин душі, 1959, 50).

4. спец. Розведення, вирощування якої-небудь рослини або тварини; культивування.

Іван Володимирович [Мічурін] перший в історії плодівництва став працювати над горобиною і домігся того, що ввів цю досі дику рослину в культуру (Юним мічур.., 1955, 79);

Дика у тебе, волошко, натура, Що не алама її людська культура (Рильський, III, 1961, 179);

// Рослина, що розводиться, вирощується.

Бригади переключилися на підготовку грунту для пізніх культур (Панч, В дорозі, 1959, 220);

Вговорила подруг Леся. Ланку їй дали-таки. Дві взяли собі культури — Кукурудзу й буряки (Воскр., Подивись.., 1962, 52).

5. чого, бакт. Мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у живильному середовищі.

[Ніна:] Не чіпайте цього флакончика. В ньому культура менінгококів (Коч., II, 1956, 284);

Для боротьби з гризунами виготовляють на бульйоні у спеціальних лабораторіях культуру бактерій, яку зберігають у герметичне закритих банках (Захист рослин.., 1952, 100).