монета

рос. монета

карбований зливок металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним грошовим засобом обігу і платежу. Найдавнішими М., знайденими на території України, є М. грецьких міст на узбережжі Чорного моря (Ольвії, Херсонесу Таврійського й ін.); але такі знахідки трапляються рідко. Зате у великій кількості були в обігу по всій території України римські срібні М., денарії (ІІ-V ст.). У VI-VII ст. в Україні з'явились візантійські срібні монети "гексаграми" та мідяні "фолліси". Протягом ІХ-ХІ ст. великим потоком надходять із мусульманських країн Азії, Північної Африки срібні монети "диргеми" і використовуються в обігу в лісовій і лісостеповій смугах України. Після прийняття християнства князь Володимир Великий карбував золоті монети — "злато" і срібні — "серебро". Поряд з імпортованими диргемами в обігу були місцеві "кунні" гроші. Як доводять назви деяких грошових одиниць, згадуваних у писемних джерелах Київської Русі, "куна", "вевериця", "векша" — це були, очевидно, шкірки хутрових тварин (куниці й білки). Інші номінали "кунної" системи — "ногата" і "резана" — не є прямими назвами тварин і можуть бути тлумачені двояко: і як хутрові, і як металеві гроші. Але ймовірніше те, що це інша назва арабських диргем. Усі номінали кунної системи об'єднувалися лічильною одиницею "гривнею" (напр., гривня = 20 ногатам тощо). Протягом ХІІ-ХІІІ ст., щоб запровадити у грошовий обіг твердішу валюту, аніж кунні гроші, виробляються срібні зливки — "гривні" різної форми і ваги. Це так звані "київські", "чернігівські" і паличкоподібні, новгородського типу, гривні. У XIV ст. відновлюється карбування монети на території України (для певних її частин), але чужими урядами (напр., Польщі, Литви). Так з'являються срібні "квартники", мідяні "пули", що друкувалися у Львові, срібні "динари", "празькі гроші". Поряд з іншими грішми у ХІ-ХІУ ст. для значних фінансових операцій служили золоті монети "дукати" та високоякісні срібні таляри. У другій половині ХУІІ ст. дедалі більше використовуються російські монети, які поступово витісняли західноєвропейські гроші, польсько-литовські та інші чужоземні монети. Повну заміну в грошовому обігу України на російську М. було здійснено лише на початку XIX ст. У відновленій Українській державі 1917-1920 рр. монети не карбувались зовсім, зважаючи на важкі обставини того часу. В УРСР, як і в інших республіках, що входили до складу СРСР, в обігу була монета, спільна для всього Союзу РСР. З поновленням незалежності України з 1996р. впроваджено у грошовий обіг національні монети вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок і спеціальну монету — одна гривня.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монета — моне́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. монета — (мідна) мідяк, (срібна) срібняк; ЗБ. гроші. Словник синонімів Караванського
  3. монета — див. гроші Словник синонімів Вусика
  4. монета — -и, ж. 1》 Металевий грошовий знак. Пам'ятна монета — монета, що її випускають на честь історичних подій, для вшанування відомих осіб чи як раритет; має нумізматичну цінність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монета — Грошина, грошинка, див. нумізмат Словник чужослів Павло Штепа
  6. монета — МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (М. Коцюбинський); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (П. Колесник); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  7. монета — моне́та (лат. moneta) карбований злиток металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним засобом обігу і платежу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. монета — I шматок металу визначеної маси, проби, розмірів та форми, споряджений знаком державної влади, яка гарантує вартість м. як платіжного засобу. II металеві грошові знаки, емітовані державною скарбницею; їх номінальна вартість зазвичай перевищує вартість металу, з якого їх карбують. Універсальний словник-енциклопедія
  9. монета — бра́ти за чи́сту моне́ту. Щиро вірити, наївно вважати що-небудь за істину, правду. — Таки справді щось кава мені не смакує…— Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися. Фразеологічний словник української мови
  10. монета — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  11. монета — Моне́та, -ти; -не́ти, -не́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. монета — МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (Коцюб., І, 1955, 130); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (Кол., Терен.., 1959, 375); *У порівн. Словник української мови в 11 томах