монета

Моне́та, -ти; -не́ти, -не́т

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монета — моне́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. монета — (мідна) мідяк, (срібна) срібняк; ЗБ. гроші. Словник синонімів Караванського
  3. монета — див. гроші Словник синонімів Вусика
  4. монета — -и, ж. 1》 Металевий грошовий знак. Пам'ятна монета — монета, що її випускають на честь історичних подій, для вшанування відомих осіб чи як раритет; має нумізматичну цінність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монета — Грошина, грошинка, див. нумізмат Словник чужослів Павло Штепа
  6. монета — МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (М. Коцюбинський); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (П. Колесник); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  7. монета — моне́та (лат. moneta) карбований злиток металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним засобом обігу і платежу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. монета — I шматок металу визначеної маси, проби, розмірів та форми, споряджений знаком державної влади, яка гарантує вартість м. як платіжного засобу. II металеві грошові знаки, емітовані державною скарбницею; їх номінальна вартість зазвичай перевищує вартість металу, з якого їх карбують. Універсальний словник-енциклопедія
  9. монета — бра́ти за чи́сту моне́ту. Щиро вірити, наївно вважати що-небудь за істину, правду. — Таки справді щось кава мені не смакує…— Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися. Фразеологічний словник української мови
  10. монета — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  11. монета — МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (Коцюб., І, 1955, 130); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (Кол., Терен.., 1959, 375); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  12. монета — рос. монета карбований зливок металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним грошовим засобом обігу і платежу. Найдавнішими М., знайденими на території України, є М. грецьких міст на узбережжі Чорного моря (Ольвії, Херсонесу Таврійського й ін. Eкономічна енциклопедія