моногамія

Значення в інших словниках

1. моногамія — монога́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. моногамія — -ї, ж. 1》 Форма шлюбу, за якої кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; прот. полігамія. 2》 У тварин – спаровування самця протягом одного або кількох сезонів з тією самою самкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моногамія — Єдиноженство, див. моногінія Словник чужослів Павло Штепа
4. моногамія — МОНОГА́МІЯ, ї, ж. 1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія. Існує безперечний зв'язок між моногамією і визнанням особистісної природи жінки .. Словник української мови у 20 томах
5. моногамія — монога́мія (від моно... і ...гамія) 1. Одношлюбність; форма шлюбу та сім’ї, міцний союз чоловіка й жінки разом з їхніми дітьми. Словник іншомовних слів Мельничука
6. моногамія — Шлюб одного чоловіка з однією жінкою. Універсальний словник-енциклопедія
7. моногамія — ОДНОШЛЮ́БНІСТЬ (форма шлюбу і сім'ї — одночасне перебування в подружніх зв'язках лише з однією особою), МОНОГА́МІЯ книжн. Словник синонімів української мови
8. моногамія — МОНОГА́МІЯ, ї, ж. 1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія. Дикунству відповідав груповий шлюб, варварству — парний шлюб, цивілізації — моногамія (Енгельс, Походж. Словник української мови в 11 томах
9. моногамія — рос. моногамия одношлюбність; форма шлюбу та сім'ї, міцний союз чоловіка і дружини разом з їхніми дітьми. Eкономічна енциклопедія