монета

МОНЕ́ТА, и, ж.

1. Металевий грошовий знак.

Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (М. Коцюбинський);

Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (П. Колесник);

* У порівн. У хвилях Дніпра, мов срібні монети, заблискотіли зірки (Л. Дмитерко).

2. збірн. Металеві гроші.

В кінці Х – на початку XI ст. в Київській Русі стали карбувати монету (з наук. літ.);

// розм. Взагалі гроші.

[Вольдемар (розв'язно):] Ну, .. пожартував ти зо мною вчора, досить! Гони монету (З. Мороз).

(1) Розмі́нна моне́та – монети, призначені для розміну.

◇ (2) За чи́сту моне́ту, зі сл. сприймати, приймати, брати і т. ін. – як істину, як щиру правду, всерйоз і т. ін.

– Мій глупенький Савонаролочко! – усміхалась Майя, нарочито приймаючи за чисту монету його слова. – ..Їй-богу, ти доісторичний екземпляр! (М. Хвильовий);

– Таки справді щось кава мені не смакує... – Прошу не пити, коли не подобається! – з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися. На початках вона брала ще то все за чисту монету (Г. Хоткевич);

Музичко тричі виконував свій твір.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (М. Ю. Тарновський);

– Надто він, як би сказати... тупуватий і однобічний, а намагається вийти в герої. Ну, й приймає все за чисту монету (Г. Коцюба);

А високі слова, якими Ромео прикрашають свої вельми непоказні вчинки, .. часто сприймають за чисту монету (із журн.);

Плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою див. плати́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монета — моне́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. монета — (мідна) мідяк, (срібна) срібняк; ЗБ. гроші. Словник синонімів Караванського
  3. монета — див. гроші Словник синонімів Вусика
  4. монета — -и, ж. 1》 Металевий грошовий знак. Пам'ятна монета — монета, що її випускають на честь історичних подій, для вшанування відомих осіб чи як раритет; має нумізматичну цінність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монета — Грошина, грошинка, див. нумізмат Словник чужослів Павло Штепа
  6. монета — моне́та (лат. moneta) карбований злиток металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним засобом обігу і платежу. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. монета — I шматок металу визначеної маси, проби, розмірів та форми, споряджений знаком державної влади, яка гарантує вартість м. як платіжного засобу. II металеві грошові знаки, емітовані державною скарбницею; їх номінальна вартість зазвичай перевищує вартість металу, з якого їх карбують. Універсальний словник-енциклопедія
  8. монета — бра́ти за чи́сту моне́ту. Щиро вірити, наївно вважати що-небудь за істину, правду. — Таки справді щось кава мені не смакує…— Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися. Фразеологічний словник української мови
  9. монета — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  10. монета — Моне́та, -ти; -не́ти, -не́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. монета — МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (Коцюб., І, 1955, 130); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (Кол., Терен.., 1959, 375); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  12. монета — рос. монета карбований зливок металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним грошовим засобом обігу і платежу. Найдавнішими М., знайденими на території України, є М. грецьких міст на узбережжі Чорного моря (Ольвії, Херсонесу Таврійського й ін. Eкономічна енциклопедія