реквізит

рос. реквизит

(латин. requisitum-необхідне, потрібне, від requiro — потребую) — 1. Сукупність речей, необхідних для здійснення певних дій (напр., акторам для участі у виставі). 2. Обов'язкові вихідні дані як необхідний елемент для оформлення документа. його відповідності правовим чи іншим нормам.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізит — реквізи́т 1 іменник чоловічого роду сукупність предметів, речей, які є в розпорядженні) реквізи́т 2 іменник чоловічого роду обов'язковий елемент оформлення офіційних документів; вихідні дані книжки) Орфографічний словник української мови
  2. реквізит — -у, ч., спец. 1》 Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки. || Окремий предмет, потрібний акторові під час вистави або кінознімання. || Сукупність предметів, речей, які є у розпорядженні кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквізит — Причандали, речі, надібок, знадібок, див. аксесуари Словник чужослів Павло Штепа
  4. реквізит — РЕКВІЗИ́Т, у, ч., спец. 1. Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінознімання. В реквізиті нашої кіногрупи був великий червоний прапор (Л. Смілянський); Увесь реквізит уже зібрано: Коромисла, глеки, тини... Словник української мови у 20 томах
  5. реквізит — реквізи́т (лат. requisition – необхідне, потрібне, від requiro – потребую) 1. Сукупність речей, які необхідні акторам під час вистави. 2. Обов’язкові (вихідні) дані як елемент вірного оформлення офіційних документів. 3. Вихідні дані книжки. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. реквізит — Реквізи́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. реквізит — РЕКВІЗИ́Т, у, ч., спец. 1. Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки. В реквізиті нашої кіногрупи був великий червоний прапор (Сміл. Словник української мови в 11 томах