реквізит
РЕКВІЗИ́Т, у, ч., спец.
1. Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки.
В реквізиті нашої кіногрупи був великий червоний прапор (Сміл., Сашко, 1954, 71);
Увесь реквізит уже зібрано: Коромисла, глеки, тини… Скидальник Іван — буде Виборним (Цю роль він ще грав до війни) (С. Ол., Вибр., 1957, 107);
Микоша й кілька хлопців поралися в купі театрального реквізиту. На підлозі, під їх ногами, валялося старе дрантя, що свого часу жертвували вихованці на гардероб для вистав (Полт., Повість.., 1960, 324);
// Окремий предмет, потрібний акторові під час вистави або кінознімання.
— Але навіщо ця чорна магія професору медицини? — запитав Шпаківський, втупившись у дикунський реквізит (Вол., Місячне срібло, 1961, 78);
// Сукупність предметів, речей, які є у розпорядженні кого-, чого-небудь.
До комфорту [курильні].. належить також ціла низка зелених столиків з потрібним для них реквізитом (Фр., VI, 1951, 220).
2. Обов’язковий елемент оформлення офіційних документів: дата, місце складання, підписи, печатка і т. ін.
Зерно сильних пшениць, яке продає колгосп чи радгосп, повинно мати товарно-транспортну накладну, де, крім інших реквізитів, треба вказати назву сорту (Хлібороб Укр., 7, 1967, 13).
3. Вихідні дані книжки.
Значення в інших словниках
- реквізит — реквізи́т 1 іменник чоловічого роду сукупність предметів, речей, які є в розпорядженні) реквізи́т 2 іменник чоловічого роду обов'язковий елемент оформлення офіційних документів; вихідні дані книжки) Орфографічний словник української мови
- реквізит — -у, ч., спец. 1》 Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки. || Окремий предмет, потрібний акторові під час вистави або кінознімання. || Сукупність предметів, речей, які є у розпорядженні кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реквізит — Причандали, речі, надібок, знадібок, див. аксесуари Словник чужослів Павло Штепа
- реквізит — РЕКВІЗИ́Т, у, ч., спец. 1. Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінознімання. В реквізиті нашої кіногрупи був великий червоний прапор (Л. Смілянський); Увесь реквізит уже зібрано: Коромисла, глеки, тини... Словник української мови у 20 томах
- реквізит — реквізи́т (лат. requisition – необхідне, потрібне, від requiro – потребую) 1. Сукупність речей, які необхідні акторам під час вистави. 2. Обов’язкові (вихідні) дані як елемент вірного оформлення офіційних документів. 3. Вихідні дані книжки. Словник іншомовних слів Мельничука
- реквізит — Реквізи́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реквізит — рос. реквизит (латин. requisitum-необхідне, потрібне, від requiro — потребую) — 1. Сукупність речей, необхідних для здійснення певних дій (напр., акторам для участі у виставі). 2. Обов'язкові вихідні дані як необхідний елемент для оформлення документа. його відповідності правовим чи іншим нормам. Eкономічна енциклопедія