1. Eкономічна енциклопедія

скорочення

рос. сокращение

1. Уніфікація граматичних засобів, що передбачає визначення необхідного мінімуму морфологічних норм для досягнення зв'язності тексту і чіткості передачі розуміння повідомлень. Щоб документ був коротшим і адресат міг його скоріше прочитати, в сучасній діловій мові широко застосовують всілякі С. слів і словосполучень. Загальні вимоги до С. зводяться до того, щоб вони були зрозумілими адресату, прийнятні в даному тексті, однакові за формою в межах документа і застосовувались у певній послідовності. 2. У словотворенні — усічення слова, а також слово чи його частина, утворені таким усіченням. 3. Скорочене позначення будь-чого. 4. Пропуск у тексті. 5. Зменшення штату працівників.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорочення — Скоро́чення, -ня с. Сокращеніе. Словник української мови Грінченка
  2. скорочення — скоро́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. скорочення — СКОРО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скороти́ти, скоро́чувати і скороти́тися, скоро́чуватися. Нова техніка і скорочення робочого дня вимагають переходу до вищого ступеня організації праці (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. скорочення — (штатів) зменшення; (дробу) МАТ. спрощення; (серця) биття; (назви) абревіятура; (в тексті) купюра. Словник синонімів Караванського
  5. скорочення — СКОРО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скороти́ти, скоро́чувати і скороти́тися, скоро́чуватися. Нова техніка і скорочення робочого дня вимагають переходу до вищого ступеня організації праці (Програма КПРС, 1961, 65); Скорочення описових елементів... Словник української мови в 11 томах
  6. скорочення — [скорочеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  7. скорочення — -я, с. 1》 Дія за знач. скоротити, скорочувати і скоротитися, скорочуватися. 2》 Скорочена назва, скорочене позначення кого-, чого-небудь. 3》 Пропуск в якому-небудь тексті; купюра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. скорочення — Скоро́чення, -ння, -нню; -ро́чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)