скорочення

Значення в інших словниках

1. скорочення — скоро́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. скорочення — (штатів) зменшення; (дробу) МАТ. спрощення; (серця) биття; (назви) абревіятура; (в тексті) купюра. Словник синонімів Караванського
3. скорочення — [скорочеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
4. скорочення — -я, с. 1》 Дія за знач. скоротити, скорочувати і скоротитися, скорочуватися. 2》 Скорочена назва, скорочене позначення кого-, чого-небудь. 3》 Пропуск в якому-небудь тексті; купюра. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. скорочення — СКОРО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скороти́ти, скоро́чувати і скороти́тися, скоро́чуватися. Нова техніка і скорочення робочого дня вимагають переходу до вищого ступеня організації праці (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
6. скорочення — Скоро́чення, -ння, -нню; -ро́чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. скорочення — СКОРО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скороти́ти, скоро́чувати і скороти́тися, скоро́чуватися. Нова техніка і скорочення робочого дня вимагають переходу до вищого ступеня організації праці (Програма КПРС, 1961, 65); Скорочення описових елементів... Словник української мови в 11 томах
8. скорочення — рос. сокращение 1. Уніфікація граматичних засобів, що передбачає визначення необхідного мінімуму морфологічних норм для досягнення зв'язності тексту і чіткості передачі розуміння повідомлень. Eкономічна енциклопедія