скорочення

СКОРО́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. скороти́ти, скоро́чувати і скороти́тися, скоро́чуватися.

Нова техніка і скорочення робочого дня вимагають переходу до вищого ступеня організації праці (Програма КПРС, 1961, 65);

Скорочення описових елементів, лаконізм, драматизація розповіді, .. все це було новою сторінкою в історії української прози, яка з появою Коцюбинського знову продемонструвала можливості українського письменства (Рад. літ-во, 4, 1964, 90);

Нелюдські методи експлуатації, звірячі режими, встановлені колонізаторами в поневолених ними країнах, привели до різкого скорочення населення колоній (Ком. Укр., 2, 1961, 43);

Коли ми спокійні, то не відчуваємо скорочень серця (Наука.., 3, 1968, 28);

Четверта сесія Верховної Ради СРСР одностайно прийняла закон про нове значне скорочення збройних сил Радянського Союзу (Наука.., 2, 1960, 7);

При скороченні дробів коефіцієнти чисельника і знаменника скорочуються на їх спільний дільник (Алг., І, 1956, 72).

2. Скорочена назва, скорочене позначення кого-, чого-небудь.

Дарницький шовковий комбінат — ДШК. А його робітники це скорочення розшифровують жартома: — Даєш шовк країні! (Рад. Укр., 12.XII 1962, 3).

3. Пропуск в якому-небудь тексті; купюра.

— Я просив би дати певні маленькі пояснення, — тягнув дальше незнайомий.. — Тут є деякі скорочення (Кобр., Вибр., 1954, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорочення — скоро́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. скорочення — (штатів) зменшення; (дробу) МАТ. спрощення; (серця) биття; (назви) абревіятура; (в тексті) купюра. Словник синонімів Караванського
  3. скорочення — [скорочеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  4. скорочення — -я, с. 1》 Дія за знач. скоротити, скорочувати і скоротитися, скорочуватися. 2》 Скорочена назва, скорочене позначення кого-, чого-небудь. 3》 Пропуск в якому-небудь тексті; купюра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скорочення — СКОРО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скороти́ти, скоро́чувати і скороти́тися, скоро́чуватися. Нова техніка і скорочення робочого дня вимагають переходу до вищого ступеня організації праці (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. скорочення — Скоро́чення, -ння, -нню; -ро́чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скорочення — рос. сокращение 1. Уніфікація граматичних засобів, що передбачає визначення необхідного мінімуму морфологічних норм для досягнення зв'язності тексту і чіткості передачі розуміння повідомлень. Eкономічна енциклопедія
  8. скорочення — Скоро́чення, -ня с. Сокращеніе. Словник української мови Грінченка