індуктивний

Значення в інших словниках

1. індуктивний — ІНДУКТИВНИЙ – ІНДУКЦІЙНИЙ – ІНДУКТОРНИЙ Індуктивний. 1. У логіці – який ґрунтується на індукції: індуктивний метод, індуктивний умовивід. Літературне слововживання
2. індуктивний — Индуктивный — inductive — induktiv — оснований на індукції, той, що користується методом індукції; і. м е т о д засіб дослідження. при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів; і. Гірничий енциклопедичний словник
3. індуктивний — Збудний Словник чужослів Павло Штепа
4. індуктивний — індукти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
5. індуктивний — -а, -е. 1》 лог. Який ґрунтується на індукції, пов'язаний з методом індукції (у 1 знач.). Індуктивна логіка — розділ логіки, в якому вивчають логічні процеси переходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. індуктивний — індукти́вний заснований на індукції, той, що користується методом індукції; ¤ і. метод – засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів; ¤ і. Словник іншомовних слів Мельничука
7. індуктивний — Індукти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. індуктивний — ІНДУКТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лог. Який грунтується на індукції (у 1 знач.). Арістотелева поетика була не догматична, а індуктивна: до сформулювання правил критик доходив, простудіювавши багато творів даної категорії (Фр. Словник української мови в 11 томах