1. Словник української мови в 11 томах

індуктивний

ІНДУКТИ́ВНИЙ, а, е.

1. лог. Який грунтується на індукції (у 1 знач.).

Арістотелева поетика була не догматична, а індуктивна: до сформулювання правил критик доходив, простудіювавши багато творів даної категорії (Фр., XVI, 1955, 256);

Індуктивні методи — це тільки способи виявлення причин явищ (Логіка, 1953, 125).

2. фіз., ел. Який утворюється індукцією (у 2 знач.), грунтується на ній.

Почали застосовуватися різні типи електроконтактних індуктивних фотоелектричних і ємкісних мініметрів (Допуски.., 1958, 293);

Індуктивний зв’язок; Індуктивний струм.

3. фізл. Те саме, що індукці́йний 3.

Виникло припущення про існування індуктивних відношень між нервовими центрами, що реагують на зовнішнє подразнення, та нервовими центрами, що беруть участь у реакції статевих залоз на гормони (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індуктивний — ІНДУКТИВНИЙ – ІНДУКЦІЙНИЙ – ІНДУКТОРНИЙ Індуктивний. 1. У логіці – який ґрунтується на індукції: індуктивний метод, індуктивний умовивід. Літературне слововживання
  2. індуктивний — Индуктивный — inductive — induktiv — оснований на індукції, той, що користується методом індукції; і. м е т о д засіб дослідження. при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів; і. Гірничий енциклопедичний словник
  3. індуктивний — Збудний Словник чужослів Павло Штепа
  4. індуктивний — рос. индуктивный 1. Заснований на індукції; той, що користується методом індукції. 2. Метод дослідження, за якого від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів. Eкономічна енциклопедія
  5. індуктивний — індукти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. індуктивний — -а, -е. 1》 лог. Який ґрунтується на індукції, пов'язаний з методом індукції (у 1 знач.). Індуктивна логіка — розділ логіки, в якому вивчають логічні процеси переходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. індуктивний — індукти́вний заснований на індукції, той, що користується методом індукції; ¤ і. метод – засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів; ¤ і. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. індуктивний — Індукти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)