інтонація

Значення в інших словниках

1. інтонація — Інтона́ція, -ції, -цією; -на́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. інтонація — (від лат. іntonо — голосно вимовляти) цiлiсна оpганiзацiя живого мовлення, що включає в себе pитм, паузи, наголоси, мелодику, силу, висоту i тембp звукiв; поняття фоностилістики... Словник стилістичних термінів
3. інтонація — (від лат. intono — вимовляти наспівно, співати перші слова) — 1. Звукове втілення музичної думки як вияву історично детермінованої людської свідомості. В мовленні смислове навантаження несе слово, мовленнєва І. відіграє допоміжну роль, а в музиці І. Словник-довідник музичних термінів
4. інтонація — [інтонац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
5. інтонація — • інтонація (від лат. intono — голосно вимовляю) - основний структурний, комунікативний та виразовий засіб мови. Найважливішими функціями інтонації є такі: синтаксична (членує мовлення на фрази і синтагми... Українська літературна енциклопедія
6. інтонація — інтона́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
7. інтонація — Тон, вимова, наголос Словник чужослів Павло Штепа
8. інтонація — інтона́ція (від лат. intono – голосно вимовляю) 1. Ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону при вимові. 2. Тон, манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлення. Словник іншомовних слів Мельничука
9. інтонація — Зміна висоти тону у словах в межах складу (висхідна, низхідна, висхідно-низхідна); у деяких мовах служить для розрізнення значень слів; і. речення визначає його характер (питальні, окличні, розповідні). Універсальний словник-енциклопедія
10. інтонація — (мови) тон, тембр, тональність, відтінок, нюанс; (голосу) нот|к|а. Словник синонімів Караванського
11. інтонація — -ї, ж. 1》 Ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відображає інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
12. інтонація — ІНТОНА́ЦІЯ, і, ж. 1. Ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відбиває інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення. Словник української мови в 11 томах