алегорія

АЛЕГОРІЯ (від грецьк. άλλοζ — інший; αγορεύω — говорю) — іносказання; тлумачення оповіді або тексту у розширеному або менш буквальному значенні. Застосування А. супроводжує філософію мислення ще з давніх часів. Так, софісти (V — IV ст. до н.е.) широко вдавалися до А., зокрема тоді, коли розглядали різні міфологічні пояснення як засіб приховування концептуальної істини. Філон Александрійський (І ст. н.е.) алегорично тлумачив Старий Завіт як попередній виклад ідей, що пізніше були розвинуті у давньогрецьк. філософії. А. спирається на певну культурну традицію і тяжіє до усталених форм виразу. Як один з важливих засобів поетичної мови, А. набула широкого застосування в багатьох видах та жанрах мистецтва, фольклорі, літературі. Представники різних художніх течій та напрямів, починаючи од часів Середньовіччя, в алегоричних образах втілювали свої уявлення про буття та виражали своє ставлення до людських та суспільних вад. Поняття А. близьке до поняття символу, але, на відміну від нього, є менш багатозначним.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

алегорія — алего́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
алегорія — (гр. allegoria — iносказання) обpаз, в якому все зобpаження має пеpеносне значення; виpаження iдеї в пpедметному обpазi: лисиця — хитpiсть, осел — тупа упертість, вовк — хижацтво. Словник стилістичних термінів
алегорія — Інакомовлення, ок. іномовлення, обр. мова Езопа, езопівська мова. Словник синонімів Караванського
алегорія — Притча, приповідь, див. метафора Словник чужослів Павло Штепа
алегорія — -ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. || Вислів, що виражає абстрактне поняття через конкретний художній образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
Алегорія — Аналогія або порівняння; історія для ілюстрації якогось принципу. Походить від грецького вислову, що означає «сказати по-иншому». Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
алегорія — АЛЕГО́РІЯ, ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. Вдаючись до поетичної алегорії, Ю. Боршош-Кум'ятський в образі “зажуреної трембіти” показав тогочасне Закарпаття (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
алегорія — • алегорія (від гр. 'αλληγορία, від 'άλλος — інакший і 'αγορεύω — говорю) — один з видів іносказання, в якому конкретний образ є формою розкриття абстрактного уявлення, судження, поняття. Суть А. становить внутр. порівняння певного явища з іншим. Українська літературна енциклопедія
алегорія — алего́рія (грец. αλληγορία, від άλλος – інший і άγορεΰω – говорю) 1. Іносказання. 2. Втілення в конкретному художньому образі абстрактного поняття. Словник іншомовних слів Мельничука
алегорія — У літературі й мистецтві — образ, що має, крім дослівного, переносне значення; зв'язок між явищем та прихованим його змістом є загальноприйнятим, а тому а. трактується однозначно; уособлює абстрактні поняття (ск., справедливість — постать жінки з пов'язкою на очах та мечем і терезами в руках). Універсальний словник-енциклопедія
алегорія — НА́ТЯК (слово або вислів, що не повністю щось розкриває, залишаючи можливість для здогадок слухача або читача); ПІДТЕ́КСТ (внутрішній, навмисно прихований зміст слова або вислову); АЛЕГО́РІЯ книжн., ІНАКОМО́ВЛЕННЯ книжн. Словник синонімів української мови
алегорія — Алего́рія, -рії, -рією; -го́рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
алегорія — АЛЕГО́РІЯ, ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. Вдаючись до поетичної алегорії, автор [Ю. Боршош-Кум’ятський] в образі "зажуреної трембіти" показав тогочасне Закарпаття (Рад. Словник української мови в 11 томах
алегорія — (грец. — казати інакше) Художнє відображення в конкретних образах абстрактних понять. Надання певним зображенням, пластичним елементам, просторам крім безпосереднього розуміння ще й іншого змісту. Архітектура і монументальне мистецтво