алегорія

НА́ТЯК (слово або вислів, що не повністю щось розкриває, залишаючи можливість для здогадок слухача або читача); ПІДТЕ́КСТ (внутрішній, навмисно прихований зміст слова або вислову); АЛЕГО́РІЯ книжн., ІНАКОМО́ВЛЕННЯ книжн. (вислів, що містить у собі такий підтекст); ДВОЗНА́ЧНІСТЬ, ЕКІВО́К перев. мн., ірон. (слово або вислів, що їх навмисно говорять не прямо, а з певним натяком). (Брат Домінік:) Мій слух терзають натяки гріховні. Мені, ченцеві, чи до прачок тих? (Л. Костенко); Що розмова про книгу мала підтекст — в цьому не було ніякого сумніву. Ясно було, що дівчина відтягує відповідь на його освідчення (А. Головко); — Ти говори ясніше, бо я тебе таки не розумію. Я вже зовсім відвикла від алегорії та фігуральних висловів (Ірина Вільде); Говорити двозначностями. — Пор. недомо́вка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

алегорія — алего́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
алегорія — (гр. allegoria — iносказання) обpаз, в якому все зобpаження має пеpеносне значення; виpаження iдеї в пpедметному обpазi: лисиця — хитpiсть, осел — тупа упертість, вовк — хижацтво. Словник стилістичних термінів
алегорія — Інакомовлення, ок. іномовлення, обр. мова Езопа, езопівська мова. Словник синонімів Караванського
алегорія — Притча, приповідь, див. метафора Словник чужослів Павло Штепа
алегорія — -ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. || Вислів, що виражає абстрактне поняття через конкретний художній образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
Алегорія — Аналогія або порівняння; історія для ілюстрації якогось принципу. Походить від грецького вислову, що означає «сказати по-иншому». Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
алегорія — АЛЕГО́РІЯ, ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. Вдаючись до поетичної алегорії, Ю. Боршош-Кум'ятський в образі “зажуреної трембіти” показав тогочасне Закарпаття (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
алегорія — • алегорія (від гр. 'αλληγορία, від 'άλλος — інакший і 'αγορεύω — говорю) — один з видів іносказання, в якому конкретний образ є формою розкриття абстрактного уявлення, судження, поняття. Суть А. становить внутр. порівняння певного явища з іншим. Українська літературна енциклопедія
алегорія — алего́рія (грец. αλληγορία, від άλλος – інший і άγορεΰω – говорю) 1. Іносказання. 2. Втілення в конкретному художньому образі абстрактного поняття. Словник іншомовних слів Мельничука
алегорія — У літературі й мистецтві — образ, що має, крім дослівного, переносне значення; зв'язок між явищем та прихованим його змістом є загальноприйнятим, а тому а. трактується однозначно; уособлює абстрактні поняття (ск., справедливість — постать жінки з пов'язкою на очах та мечем і терезами в руках). Універсальний словник-енциклопедія
алегорія — АЛЕГОРІЯ (від грецьк. άλλοζ — інший; αγορεύω — говорю) — іносказання; тлумачення оповіді або тексту у розширеному або менш буквальному значенні. Застосування А. супроводжує філософію мислення ще з давніх часів. Так, софісти (V — IV ст. до н.е. Філософський енциклопедичний словник
алегорія — Алего́рія, -рії, -рією; -го́рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
алегорія — АЛЕГО́РІЯ, ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. Вдаючись до поетичної алегорії, автор [Ю. Боршош-Кум’ятський] в образі "зажуреної трембіти" показав тогочасне Закарпаття (Рад. Словник української мови в 11 томах
алегорія — (грец. — казати інакше) Художнє відображення в конкретних образах абстрактних понять. Надання певним зображенням, пластичним елементам, просторам крім безпосереднього розуміння ще й іншого змісту. Архітектура і монументальне мистецтво