бароко

БАРОКО (від італ. barocco — вибагливий, химерний) — творчо синтетичний напрям європейської культури, що виник між епохами Ренесансу та Просвітництва і характеризується тяжінням до збуреного світозображення, заглибленим баченням конфліктності і парадоксальності буття, драматичним розкриттям життя як арени дії антагоністичних сил, граничною динамізацією та символізацією реальності.З'явившисьв Італії у XVI ст., Б. набуває різноманітної, іноді протилежної орієнтації у різних регіонах. У католицьких країнах Європи Б. пов'язується з контрреформацією та придворним, аристократичним мистецтвом, із його схильністю до маньєризму та алегоричної символіки. У протестантських країнах та слов'янському світі Б., співіснуючи з "високим стилем" елітарної культури, виявляє патріотичні тенденції, спирається у своїх витоках на лютеранські спільноти або православні братства та козацькі кола, живиться духом національних рухів, оспівує новий тип героя, що відповідає всестановості цих рухів, використовує процеси фольклоризації мистецьких жанрів та (деінде) десакралізації культури. Розвиток Б. в Україні збігається з часом існування Гетьманської держави, дух якої виявляється в уславленні військових подвигів, лицарських чеснот, святої жертви, звершень духу, перемоги життя над смертю. Відповідно, проблематика ілюзорності буття, його трагічності, що притаманна Б., в укр. культурі зміщується у бік героїко-стоїчної тематики, типізації протистояння силам небуття і навіть загрози пекла. Героїчним символом барокової епохи в Україні стає образ воїнавершника, а означенням буття — образ саду як символу "квітучого світу" та його мудрості. Інтенсивно розвивається в цей час гімнографія, музичне потвердження урочистих подій. Розвиток Б. виявляється чутливим до національних умов різних європейських країн. Відповідно до національних особливостей можна констатувати віртуозність та гедоністичністьітал. Б., драматизмісп., містицизм нім., романтизм франц., метафізичність англ. і, нарешті, героїко-стоїчний дух укр. Б. Проте в Україні Б. не було "чистим" стилем, або чітко визначеним культурним напрямом. За концепцією Чижевського, воно було культурним виразом цілої епохи, в якій барокова свідомість запліднювала навіть відмінні від Б. напрями.

С. Кримський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бароко — невідм., с. Стилістичний напрям у європейському мистецтві кінця 16 – середини 18 ст., що характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бароко — Напрямок в європ. культурі XVII — 1 полов. XVIII ст., започаткований в Італії у 2-й полов. XVI ст.; розвивався в опозиції до ідейних та мистецьких основ Ренесансу, в атмосфері релігійних, теологічних і філософських суперечок; осн. Універсальний словник-енциклопедія
  3. бароко — БАРО́КО, невідм., с. Один з головних стильових напрямів у європейському мистецтві кінця XVI – середини XVIII ст., для якого характерні конкретність і динамічність образів, примхливість форм, підкреслена урочистість, декоративна пишність... Словник української мови у 20 томах
  4. бароко — баро́ко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. бароко — (від іт. barocco — примхливий) — 1. Стиль європейського мистецтва (переважно образотворчого і архітектури) XVI — XVIII ст. Твори музичного... Словник-довідник музичних термінів