бароко

БАРО́КО, невідм., с.

Один з головних стильових напрямів у європейському мистецтві кінця XVI – середини XVIII ст., для якого характерні конкретність і динамічність образів, примхливість форм, підкреслена урочистість, декоративна пишність, багатство контрастів світла й тіні і т. ін.

Стиль бароко характерний вільним трактуванням класичних форм архітектури (з наук. літ.);

Бароко відбивало прогресивне уявлення про складність, багатоманіття та плинність світу (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Минув, як сон, блаженний час і готики й бароко. Іде чугунний [чавунний] ренесанс, байдуже мружить око (П. Тичина).

(1) Коза́цьке баро́ко:

а) те саме, що Украї́нське баро́ко.

Українське, або козацьке, бароко представляло собою поєднання традицій давньоруського храмового будівництва, окремих рис польського, литовського та італійського бароко з важливою роллю української традиційності в іконографії, живопису та різьбленні (з наук. літ.);

б) наснажений животворними визвольними ідеями XVII ст. перев. світський портретний живопис, здебільшого як замовлення козаків.

Яскравими зразками козацького бароко є портрети Миклашевського, знатного військового товариша Григорія Гамалії (XVIII ст.) та народні картини із зображенням козака Мамая (з наук.-попул. літ.);

(2) Мазе́пинське баро́ко – період найбільшого розквіту культури стилю українського бароко, перев. церковної архітектури, за часів гетьманування І. Мазепи, на кошти якого було споруджено дуже багато церков.

Знаний фахівець з історії українського і, зокрема, мазепинського бароко професор Д. Горбачов зауважує: “В Україні так багато було церков І. Мазепи, що навіть після анафемування все одно його портрети висіли на стінах цих церков; його величезний внесок у культуру православ'я незаперечний” (з наук. літ.);

(3) Украї́нське баро́ко – стиль барокового мистецтва в Україні кінця XVII–XVIII ст., який набув яскравих національних рис, що виявилися в церковному та портретному живописі, дерев'яному різьбленні іконостасів, в архітектурі, паркових ансамблях, літературі, музиці і т. ін., з утвердженням ідей патріотизму та героїчної козацької доблесті.

Українське бароко характеризується явно вираженою просвітницькою тенденцією, яка дозволяла в межах християнського світогляду визнавати авторитет науки та важливу роль знання (з наук. літ.);

У літературі найхарактернішими жанрами для українського бароко були: віршована поезія, зокрема епіграми, плачі (ляменти), панегірики у формі складних декламацій, композицій, здебільшого з графічною витіюватістю (з наук.-попул. літ.);

Риси українського бароко виявились і в тому, що святі на іконах були зображені в багатому національному одязі, типажі та аксесуари українізовані (із журн.).