безодня

БЕЗОДНЯ — філософське поняття, яке позначає межі буття, життєвого довкілля (ойкумени). Це вияв тієї потойбічності існуючого, що характеризує безмірну глибину можливостей позамежових стихій, ту сферу нездійсненного, що майже дорівнює небуттю. У такому розумінні термін "Б." вживається в Біблії. Важливе місце займає аналіз Б. у філософії Беме, який пов'язує його з ірраціональною "темрявою" Божественного джерела творіння. Ідея Б. людської душі розвивалась Сковородою. У XX ст. поняття "Б." було використане Бердяєвим для визначення первинної стихії творчої свободи, що передує вивільненню з "обіймів ніщо" (коли перехід від небуття до буття ще тільки уможливлюється). Поняття "Б." має евристичне значення в питаннях аналізу ціннісно-смислового універсуму людини.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безодня — ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  2. безодня — стоя́ти над безо́днею (край безо́дні). Перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті. Я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський). Фразеологічний словник української мови
  3. безодня — I бездоння, безодень, безоднява, бурчак (яруга), вертеп, відхлань, глиб, глибина, глибінь, глибочина, глибочінь, дебра (діал.), дебриця, диберка, дибир, дибрив, дибря, завіс (круча), зверть, звор, зворище, змійовина, зривисто, зривище, з'ява, ізвір (діал. Словник синонімів Вусика
  4. безодня — Безодньої бочки не наллєш. Ненаситному багачеві все здається, що він мало має. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. безодня — БЕЗО́ДНЯ, і, ж. Глибоке провалля; прірва. З одного боку дороги стирчала.. стіна урвища, а з другого — чорніла широка безодня, дно якої, мабуть, ніколи не бачило сонця (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. безодня — безо́дня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. безодня — (незбагненний простір між стрімкими стінами) прірва, провалля. Словник синонімів Полюги
  8. безодня — -і, ж. 1》 Глибоке провалля; прірва. 2》 чого, перен. Про дуже велику кількість, найвищий ступінь вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. безодня — Прірва, провалля, безоднява, бездень; (фактів) безліч: ПОЕТ. вир. Словник синонімів Караванського
  10. безодня — [беизод(')н'а] -д(‘)н'а, ор. -днеийу, р. мн. -деин' Орфоепічний словник української мови
  11. безодня — БЕЗО́ДНЯ, і, ж. Глибоке провалля; прірва. Проси ти від Бога, свойого [свого] Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього, і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  12. безодня — Безо́дня, -дні, -днею, -дне! -зо́дні, безо́день Правописний словник Голоскевича (1929 р.)