безодня

БЕЗО́ДНЯ, і, ж. Глибоке провалля; прірва.

З одного боку дороги стирчала.. стіна урвища, а з другого — чорніла широка безодня, дно якої, мабуть, ніколи не бачило сонця (Коцюб., І, 1955, 197);

Ревіли з гір потоки, і котилося каміння аж туди кудись в безодню… (Тич., II. 1957, 18);

// перев. чого або яка. Безмежний простір, безмірна глибина.

Багато є планет, багато вічних зір Серед блакитної безодні неба (Дн. Чайка, Тв., 1960, 342);

Шквал крутить корабель, нахиляє його і от-от перекине в безодню (Ів., Вел. очі, 1956, 141);

*У порівн. Хто збагне глибину мого горя, глибокого, як морська безодня! (Н.-Лев., II, 1956,441);

// чого, перен. Про дуже велику кількість, найвищий ступінь вияву чого-небудь.

[Лисенко:] У великих поетів чим глибша безодня страждань, тим вища вершина їх духу (Сміл., Черв. троянда, 1955, 47);

Тема війни на довгі роки буде основною темою мистецтва.. Щоб не потонути у безодні надзвичайних фактів, треба добре-добре продумати конструкцію і п’єси, і оповідання (Довж., III, 1960, 351).

◊ Па́дати (впа́сти) в безо́дню:

а) безслідно минати; щезати.

В безодню Падали, як олово, віки (Сос., І, 1957, 52);

б) (тільки док.) про чию-небудь неминучу загибель.

В уготовану самим же ним Безодню чорну упаде наш ворог (Рильський, III, 1961, 10);

Привести́ на край безо́дні; Утопи́ти в безо́дню кого, що: а) довести кого-, що-небудь до дуже тяжкого стану, до неминучої загибелі.

Самодержавство і буржуазія привели Росію на край безодні, писав Ленін (Біогр. Леніна, 1955, 173);

б) зробити нещасним кого-небудь, завдати великого горя комусь.

— Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного, що втопив тебе в безодню та й покидаю (Вовчок, І, 1955, 29);

Стоя́ти над безо́днею (на краю́, край безо́дні) — бути під загрозою загибелі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безодня — (незбагненний простір між стрімкими стінами) прірва, провалля. Словник синонімів Полюги
  2. безодня — безо́дня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. безодня — Прірва, провалля, безоднява, бездень; (фактів) безліч: ПОЕТ. вир. Словник синонімів Караванського
  4. безодня — [беизод(')н'а] -д(‘)н'а, ор. -днеийу, р. мн. -деин' Орфоепічний словник української мови
  5. безодня — -і, ж. 1》 Глибоке провалля; прірва. 2》 чого, перен. Про дуже велику кількість, найвищий ступінь вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. безодня — БЕЗО́ДНЯ, і, ж. Глибоке провалля; прірва. Проси ти від Бога, свойого [свого] Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього, і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. безодня — Безодньої бочки не наллєш. Ненаситному багачеві все здається, що він мало має. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. безодня — I бездоння, безодень, безоднява, бурчак (яруга), вертеп, відхлань, глиб, глибина, глибінь, глибочина, глибочінь, дебра (діал.), дебриця, диберка, дибир, дибрив, дибря, завіс (круча), зверть, звор, зворище, змійовина, зривисто, зривище, з'ява, ізвір (діал. Словник синонімів Вусика
  9. безодня — стоя́ти над безо́днею (край безо́дні). Перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті. Я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський). Фразеологічний словник української мови
  10. безодня — БЕЗОДНЯ — філософське поняття, яке позначає межі буття, життєвого довкілля (ойкумени). Це вияв тієї потойбічності існуючого, що характеризує безмірну глибину можливостей позамежових стихій, ту сферу нездійсненного, що майже дорівнює небуттю. Філософський енциклопедичний словник
  11. безодня — ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  12. безодня — Безо́дня, -дні, -днею, -дне! -зо́дні, безо́день Правописний словник Голоскевича (1929 р.)