1. Філософський енциклопедичний словник

відношення

ВІДНОШЕННЯ — філософська категорія, яка характеризує вид зв'язку речей або властивостей, що визначається сторонами В. і, в свою чергу, сам їх визначає. Напр., кількісне В. 2/7 визначається числами 2 і 7; це В. визначає інші числа, що йому відповідають: 4 і 14,6 і 21,8 і 28 і т.д. Якщо за вихідні взяти числа 2 і 3 (2/3), то В. і відповідні числові пари змінюються. Основні види В.: якісні, кількісні, сутнісні (до них належать закони), причинні, цільові. Важливість категорії В. виявляється у тому, що інколи дійсність охоплюється трьома поняттями: річ — властивість — В., основним серед яких є річ. Це породжує речовизм у тлумаченні буття і його пізнанні, коли вся багатоманітність зв'язків зводиться до В. визначеностей до властивості, а об'єктів — до речей. Для певних потреб така структура корисна, і як елемент дійсності вона справді існує. Розкриття В. та їх зміна — одне з основних теоретичних і практичних завдань людини, яка повсюдно намагається знайти і сформулювати закони, в яких узагальнюється знання В. Але світ В. відкривається їй лише тому, що вона сама відноситься до світу: своєю діяльністю роздвоює його на суб'єктивне і об'єктивне, усвідомлює це В., робить його предметом і проблемою діяльності. Отже, для людини її зв'язок зі світом постає як усвідомлюване, пізнаване і змінюване нею В., а вся дійсність — як сукупність В.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відношення — відно́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відношення — (до теми) стосунок; (між явищами) співвідношення, взаємозв'язок; (до кого) Д. ставлення; п! ВІДНОСИНИ. Словник синонімів Караванського
  3. відношення — [в'ідношеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  4. відношення — Відношення, взаємини, стосунок, відносно, щодо, стосовно, відносність Відповідно до російських слів отношение, относительно часто надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про інші, точніші, природніші слова... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. відношення — -я, с. 1》 Стосунок, причетність до кого-, чого-небудь; зв'язок із кимсь, чимсь. 2》 Взаємозв'язок між предметами, явищами. Процентне відношення. Синтаксичні відношення. 3》 заст. Ставлення (у 1 знач.). 4》 Діловий лист, що надсилається в установу або офіційній особі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відношення — хохл. (отнашеніе) стосунок постава, стосунок, пропорція лив. відноситися, співвідношення Словник чужослів Павло Штепа
  7. відношення — ВІДНО́ШЕННЯ, я, с. 1. Причетність, стосунок до кого-, чого-небудь; зв'язок із кимсь, чимсь. Вона промовчала про те, що їй геолог приніс власного вірша до стінгазети, який вона змушена була забракувати, бо він не мав відношення до теми екскурсії (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. відношення — ВЗАЄМОЗВ'ЯЗО́К (взаємний зв'язок, залежність між явищами, предметами тощо), ВЗАЄМОВІДНО́ШЕННЯ, ВІДНО́ШЕННЯ, ВЗАЄМОЗАЛЕ́ЖНІСТЬ, ЗВ'Я́ЗАНІСТЬ рідше. Словник синонімів української мови
  9. відношення — Відно́шення, -ння, -нню; -но́шення, -шень, -шенням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. відношення — ВІДНО́ШЕННЯ, я, с. 1. Стосунок, причетність до кого-, чого-небудь; зв’язок з кимсь, чимсь. Дівчинка вже хотіла розповісти про шар [кулю] хлопчикові, хоча вона не знала, чи це мав якесь відношення до Дея (Ів., Вел. Словник української мови в 11 томах