діалектика

ДІАЛЕКТИКА (грецьк. διαλεκτιυή — мистецтво вести бесіду, сперечатися) — вчення про об'єктивну суперечливість буття, тотожність протилежностей (конечне і безконечне, перервне і безперервне, зв'язок і відокремленість, сталість і мінливість і т. д.), які, однак, не нейтралізують одна одну, а реалізуючись у своїй тотожності як рух, розвиток і творчість, розгортаються в багатоманітність конкретних форм сущого. Стверджуючи об'єктивну суперечливість пізнання, людської діяльності і спілкування, Д. виступає як методологія оновлення суспільної практики і духовного життя. У відповідності з поділом носіїв протиріч і відповідних орієнтацій на онтологічний, діяльнісно-практичний або логіко-гносеологічний вирізняють — Д. природи, суспільного життя, пізнання, об'єктивну і суб'єктивну Д. і т. д. Різноманітність способів дослідницьких підходів до проблеми суперечливості породжує різні історичні форми Д., Д. окремих філософських напрямів і шкіл, особистостей. Так, поряд з традиційною Д. Античності, Д. доби Відродження тощо кажуть про Д. елеатів, софістів, трансцендентальну, матеріалістичну, екзистенційну, негативну Д., а також Д. Геракліта, Зенона, Гегеля, Маркса, Ясперса, Адорно та ін. У свою чергу, діалектичний підхід до об'єктів дослідження в ряді випадків породжує і самостійні галузі філософування на кшталт діалектичної теології, діалектичного історицизму та ін. Специфічною для Д. теорією пізнання є діалектична логіка, фундамент якої на ідеалістичних засадах був розроблений Гегелем. Понятійний простір Д. включає категорії: тотожність, відмінність, протилежності, протиріччя, рух, розвиток, стрибок, зняття, заперечення, оновлення, відтворення, перетворення, зміна, перевтілення. Сюди відносяться також парні категорії: абсолютне — відносне, причина — наслідок, необхідність — випадковість, форма — зміст та ін.

В. Кизима

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діалектика — діале́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. діалектика — Спочатку її розуміли як метод судження, додатковий у відношенні до формальної логіки. Наприклад, Сократ у своїх діалогах вдається здебільшого до заперечення різноманітних тез у намаганні показати, що вони ведуть до логічних суперечностей... Енциклопедія політичної думки
  3. діалектика — -и, ж. 1》 Вчення про рух і розвиток, теорія і метод пізнання та перетворення світу. 2》 Процес розвитку, руху чого-небудь. 3》 заст. Уміння вести суперечку, полеміку, застосовуючи логічні докази. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. діалектика — діале́ктика (грец. διαλεκτική – мистецтво вести бесіду, від διαλέγομαι – веду бесіду, обговорюю) 1. У первісному значенні – мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях противника. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. діалектика — Філософське поняття, під яким розуміється: мистецтво дискусії, насамперед вміння знайти істину через розкриття і подолання суперечностей у міркуваннях противника (античність), мистецтво логіки (середньовіччя)... Універсальний словник-енциклопедія
  6. діалектика — ДІАЛЕ́КТИКА, и, ж. 1. Всебічне вчення про рух і розвиток, революційний метод пізнання і перетворення світу. Діалектика вимагає всебічного дослідження даного суспільного явища в його розвитку і зведення зовнішнього, позірного до корінних рушійних сил... Словник української мови в 11 томах