діалектика
діале́ктика
(грец. διαλεκτική – мистецтво вести бесіду, від διαλέγομαι – веду бесіду, обговорюю)
1. У первісному значенні – мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях противника.
2. філософ. Вчення про найзагальніші закони розвитку і руху, джерело яких вбачається в єдності й боротьбі суперечностей; революційний метод пізнання і перетворення світу.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діалектика — діале́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- діалектика — Спочатку її розуміли як метод судження, додатковий у відношенні до формальної логіки. Наприклад, Сократ у своїх діалогах вдається здебільшого до заперечення різноманітних тез у намаганні показати, що вони ведуть до логічних суперечностей... Енциклопедія політичної думки
- діалектика — -и, ж. 1》 Вчення про рух і розвиток, теорія і метод пізнання та перетворення світу. 2》 Процес розвитку, руху чого-небудь. 3》 заст. Уміння вести суперечку, полеміку, застосовуючи логічні докази. Великий тлумачний словник сучасної мови
- діалектика — Філософське поняття, під яким розуміється: мистецтво дискусії, насамперед вміння знайти істину через розкриття і подолання суперечностей у міркуваннях противника (античність), мистецтво логіки (середньовіччя)... Універсальний словник-енциклопедія
- діалектика — ДІАЛЕКТИКА (грецьк. διαλεκτιυή — мистецтво вести бесіду, сперечатися) — вчення про об'єктивну суперечливість буття, тотожність протилежностей (конечне і безконечне, перервне і безперервне, зв'язок і відокремленість, сталість і мінливість і т. Філософський енциклопедичний словник
- діалектика — ДІАЛЕ́КТИКА, и, ж. 1. Всебічне вчення про рух і розвиток, революційний метод пізнання і перетворення світу. Діалектика вимагає всебічного дослідження даного суспільного явища в його розвитку і зведення зовнішнього, позірного до корінних рушійних сил... Словник української мови в 11 томах