1. Словник іншомовних слів Мельничука

діалектичний

діалекти́чний

(грец. διαλεκτικός)

той, що стосується діалектики, заснований на законах діалектики;

¤ д. метод – метод наукового пізнання, що розглядає дійсність в її русі, розвитку і суперечностях;

¤ д-а логіка – наука про загальні закони й форми руху мислення, які становлять основу пізнання сутності досліджуваних об’єктів;

¤ д-а теологія – панівний напрям протестантської теології 20 – 30-х pp. 20 ст.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діалектичний — діалекти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. діалектичний — [д'іалеиктичнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. діалектичний — -а, -е. 1》 Заснований на законах діалектики. Діалектичний матеріалізм — наука про найбільш загальні закони буття, розвитку явищ об'єктивної дійсності і процесу пізнання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. діалектичний — ДІАЛЕКТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Заснований на законах діалектики. Підкреслюючи діалектичний характер процесів природи і їх пізнання, Ленін писав, що сучасна фізика «народжує діалектичний матеріалізм» (Наука.., 4, 1958, 2). Словник української мови в 11 томах