знак

ЗНАК — матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність З., упорядкованих за певними правилами, створює знакову систему. Прикладом З. є звичайна літера, а знакової системи — звичайна природна мова. З. (а також і знакова система) відіграє пізнавальну роль лише тоді, коли з ним зіставляється певний зміст, який називають значенням З. Значення З. — це "невласний", або його функціональний, зміст. "Власний" зміст З. — це його фізичні властивості: розмір, колір, конфігурація; незмінність, розрізнювальність тощо. Матеріальний предмет може функціювати як З. лише завдяки єдності "власного" й "невласного" змісту З. У філософській, лінгвістичній, логічній літературі є найрізноманітніші класифікації З. Вони поділяють З. на прості й складні, мовні й немовні тощо. З. увійшли в суспільно-історичну практику в результаті розвитку абстрагуючої діяльності людини, здатності пізнавати предмети, оперуючи не з самими предметами, а із З., що їх представляють. Застосування З. і знакових систем дає змогу спростити процеси нагромадження, зберігання й передачі людського знання; завдяки цьому в науці досягають точності й однозначності в оперуванні поняттями, вдосконалення способів доведення та виразності формулювань наукових положень, спрощення структури наукових теорій тощо. Проте надмірне використання З., особливо тоді, коли в цьому немає практичної необхідності, може призвести до відриву мислення від дійсності, внести в процес пізнання непотрібний елемент агностицизму. На сучасному етапі З. є предметом дослідження семіотики (див. ім'я в логіці, знання).

Д. Кирик

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знак — ч. 1》 род. -а.Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. || Клеймо, мітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. знак — Знак, зна́ку́, по знаку́; знаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. знак — знак 1 іменник чоловічого роду мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал знак 2 іменник чоловічого роду слід, відбиток, прикмета Орфографічний словник української мови
  4. знак — Ані знаку з капусняку. Коли пропаде маловартна річ. Що то за знак, був твердий, тай зм'як. Про завзятого чоловіка, що несподівано подобрів. Дались мені у знаки панські кулаки. Панське знущання зашкодило здоров'ю. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. знак — Познака, позначка, карб, див. марка, сигнал Словник чужослів Павло Штепа
  6. знак — I [знак] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў (мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал) II [знак] знаку, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іў два знакие (слід, відбиток, прикмета) Орфоепічний словник української мови
  7. знак — дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак кому і без додатка. Повідомляти, інформувати кого-небудь про щось яким-небудь рухом, звуком і т. ін.; сигналізувати. Змахнув рукою Тиміш — теж дав знак своїм (О. Довженко); Ворог іде. Фразеологічний словник української мови
  8. знак — Знак, -ку м. 1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) датися в знаки. Дать себя знать. Словник української мови Грінченка
  9. знак — ЗНАК, ч. 1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Кучер, Чорноморці, 1956, 408)... Словник української мови в 11 томах
  10. знак — рос. знак матеріальний предмет, подія чи дія, що сприймаються відчуттям і виступають у свідомості як вказівка, позначення чи представлення іншого предмета, події, дії, суб'єктивного утворення. Eкономічна енциклопедія
  11. знак — (давньорус. < грец. < санскр. — знати) Предмет, який виступає у сприйнятті людини представником іншого або відносин. Уявлення, яке зливається у свідомості із значенням знака, стає символом. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. знак — ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Словник синонімів української мови
  13. знак — (умовний) сигнал, гасло; (розпізнавшій) тавро, марка, позначка, зазначка; (рукою) жест; ЖМ. прикмета; (від чого) слід, відбиток, (на тілі) шрам; (дружби) ознака, вияв, доказ; (держави) герб, емблема; (нагрудний) жетон, значок. Словник синонімів Караванського
  14. Знак — Група католицьких громадських діячів у Польщі; журнали: Тиґоднік Повшехни, З., Вєнзь, Клуби католицької інтелігенції, 1957-76 Коло депутатів З.; ідейно-виховна робота; підтримувала політичну опозицію і Солідарність; діячі: Т. Мазовецький, Л. Стомма, Є. Турович, С. Кіселевський. Універсальний словник-енциклопедія
  15. знак — Знак — sign, mark — Zeichen, Merkmal – матеріальний об’єкт, що сприймається як носій певного смислу, значення, інформації. З. поділяють на природні та штучні. В гірничих науках використовують маркшейдерські, нівелірні та геодезичні знаки. Загальні властивості знакових систем вивчає семіотика. Гірничий енциклопедичний словник