1. Словник синонімів української мови

знак

ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Слідом за ним вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Леся Українка); Просто дивно, яка в нас осінь. Властиво-жадних прикмет осені нема: скрізь зелено (М. Коцюбинський); Чубенко їхав попереду,.. він куняв, і це було показником його непошкоджених нервів (Ю. Яновський); Пушкін знав Україну й любив український народ, цікавився історією.. Тому багато свідчень (М. Рильський); Він.. надто сильно привик ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світогляді, щоби міг зрозуміти подуви нового часу (І. Франко); Б'є Велика революція.., її подих чути в вітрі, що колише трупи на колючому дроті перед окопами (Ю. Яновський); Повів весни вже чули дерева (Є. Куртяк); Від перших проблисків нашого відродження аж до 1849 року ми раз у раз стрічаємо сліди впливу Котляревського на наших писателів (письменників) (І. Франко).

СИГНА́Л (умовне попередження, умовна вказівка), ЗНАК, ПОЗИВНІ́, ГА́СЛО, ПОВІ́СТКА, ОПОВІ́СТКА рідше, ПОКА́ЖЧИК, ПОКАЗНИ́К, ПО́КЛИК.

СИ́МВОЛ (умовне позначення чогось), ЕМБЛЕ́МА, ЗНАК.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знак — знак 1 іменник чоловічого роду мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал знак 2 іменник чоловічого роду слід, відбиток, прикмета Орфографічний словник української мови
  2. знак — (умовний) сигнал, гасло; (розпізнавшій) тавро, марка, позначка, зазначка; (рукою) жест; ЖМ. прикмета; (від чого) слід, відбиток, (на тілі) шрам; (дружби) ознака, вияв, доказ; (держави) герб, емблема; (нагрудний) жетон, значок. Словник синонімів Караванського
  3. знак — I [знак] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў (мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал) II [знак] знаку, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іў два знакие (слід, відбиток, прикмета) Орфоепічний словник української мови
  4. знак — Знак — sign, mark — Zeichen, Merkmal – матеріальний об’єкт, що сприймається як носій певного смислу, значення, інформації. З. поділяють на природні та штучні. В гірничих науках використовують маркшейдерські, нівелірні та геодезичні знаки. Загальні властивості знакових систем вивчає семіотика. Гірничий енциклопедичний словник
  5. знак — ч. 1》 род. -а.Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. || Клеймо, мітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. знак — Познака, позначка, карб, див. марка, сигнал Словник чужослів Павло Штепа
  7. знак — Ані знаку з капусняку. Коли пропаде маловартна річ. Що то за знак, був твердий, тай зм'як. Про завзятого чоловіка, що несподівано подобрів. Дались мені у знаки панські кулаки. Панське знущання зашкодило здоров'ю. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. Знак — Група католицьких громадських діячів у Польщі; журнали: Тиґоднік Повшехни, З., Вєнзь, Клуби католицької інтелігенції, 1957-76 Коло депутатів З.; ідейно-виховна робота; підтримувала політичну опозицію і Солідарність; діячі: Т. Мазовецький, Л. Стомма, Є. Турович, С. Кіселевський. Універсальний словник-енциклопедія
  9. знак — дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак кому і без додатка. Повідомляти, інформувати кого-небудь про щось яким-небудь рухом, звуком і т. ін.; сигналізувати. Змахнув рукою Тиміш — теж дав знак своїм (О. Довженко); Ворог іде. Фразеологічний словник української мови
  10. знак — ЗНАК — матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність... Філософський енциклопедичний словник
  11. знак — Знак, зна́ку́, по знаку́; знаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. знак — ЗНАК, ч. 1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Кучер, Чорноморці, 1956, 408)... Словник української мови в 11 томах
  13. знак — рос. знак матеріальний предмет, подія чи дія, що сприймаються відчуттям і виступають у свідомості як вказівка, позначення чи представлення іншого предмета, події, дії, суб'єктивного утворення. Eкономічна енциклопедія
  14. знак — (давньорус. < грец. < санскр. — знати) Предмет, який виступає у сприйнятті людини представником іншого або відносин. Уявлення, яке зливається у свідомості із значенням знака, стає символом. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. знак — Знак, -ку м. 1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) датися в знаки. Дать себя знать. Словник української мови Грінченка