знаменитий

ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше. Фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів (М. Рильський); Одразу потрапив (Франко) в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник); Дуже дорога нам постать великого Кобзаря України — Тараса Шевченка (з газети); А. В. Луначарський був блискучим літературним і художнім критиком (з журналу); — Я купець, відомий у Києві (І. Нечуй-Левицький); Приїхали також (до Одеси) і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об'єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич); Се та знаменита криниця, до якої з'їздяться люди з далеких сіл (М. Коцюбинський); Від знаного поета народного, селянина Павла Думки з Купчинець, одержали ми кілька поезій (І. Франко). — Пор. славе́тний.

ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ рідше, ЧУДО́ВНИЙ рідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, ПЕРШОКЛА́СНИЙ, ПЕРШОСО́РТНИЙ розм., ПЕРШОРЯ́ДНИЙ розм., ПЕРШОРОЗРЯ́ДНИЙ розм. рідше, ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ЗНАМЕНИ́ТИЙ розм., БОЖЕ́СТВЕННИЙ заст., поет. Книжечки Ваші, — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив (М. Коцюбинський); Під аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... (О. Гончар); — Як його звати, те містечко біля Мілана, куди ви мали поїхати? — Монца. Там чудесна природа (Ю. Яновський); — І як ніхто досі не бачив сього чудовного місця? — думалося йому (Панас Мирний); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його (В. Чумака) особі першорядного поета (В. Еллан); — Ми певні: і з дівчат з середньою освітою можуть вийти відмінні працівниці лабораторій, кращі за ваших магістрів (Ю. Шовкопляс); Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Франко); Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (з газети); Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка); Лекції Костомарова перетворювалися на блискучі імпровізації, засновані на чудовому знанні матеріалу (з журналу); Вона зіграла роль, як першокласна актриса (І. Ле); Їх на лаві вже до сотні, Та стають нові й нові Чисті, рівні, першосортні Миски, глечики (П. Дорошко); — Знаменита юшка із свіжого коропа, сьогодні ось тут наловили, — зачерпнув він великою ложкою з казанка юшки в тарілку (Г. Коцюба); Тарасові й тепер, у тишині сонних вулиць, ніби вчувався співучий голос божественного негра (О. Ільченко).

СЛАВЕ́ТНИЙ (який має загальне визнання, широку славу), ЗНАМЕНИ́ТИЙ, УСЛА́ВЛЕНИЙ (ВСЛА́ВЛЕНИЙ), ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, СЛАВНОЗВІ́СНИЙ, СЛА́ВНИЙ (СЛА́ВЕН поет.), ВСЕСЛА́ВНИЙ, ВИСОКОСЛА́ВНИЙ, ЗНАКОМИ́ТИЙ розм., СЛАВУ́ТНІЙ (СЛАВУ́ТНИЙ) заст.; СВІТОВИ́Й (визнаний у всьому світі), СВІТОСЛА́ВНИЙ. З сивої блакиті віків.. постають горді образи славетних прадідів великих.. — Хмельницького, Палія, Кармалюка, Залізняка (О. Довженко); Одна з давніших дум, знаменита дума про Самійла Кішку, виявляє в авторі неабиякого знавця умов тогочасного козацького побуту, умов турецької неволі (М. Рильський); Відомий і забутий, Прославлений, осміяний, владар І раб — він (Бетховен) умирав (М. Рильський); Славнозвісний співак; Славний лицар Дон-Кіхот роз'їжджав по світах на своїм Росинанті (О. Гончар); Святослав самотою з малою дружиною розбив коло Сновська дванадцять тисяч половців і став славен у землі своїй (П. Загребельний); Смугляве обличчя.. нагадувало одно з тих облич, що їх знакомиті митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (О. Досвітній); (Іфігенія:) Може... може, спом'януть в піснях Славутню Іфігенію, що рано Загинула за рідний край (Леся Українка); З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С. Васильченко). — Пор. 1. видатний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знаменитий — знамени́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. знаменитий — ЗНАМЕНИТИЙ – ЗНАМЕННИЙ Знаменитий. Славетний, популярний; надзвичайний. Я ж не така знаменита, як Байрон та інші боги літератури (Леся Українка); Сам Яків, знаменитий на всю околицю швець, жив раніше далеко від партизанського табору в селі (Ю. Літературне слововживання
  3. знаменитий — Знамени́тий. Якнайкращий, чудовий. Парівці “Гамбурґ-Америка " лінії відзначають ся тим, що суть заосмотрені в знаменитий харч, чисті каюти і пасажири їдуть ними скоро і безпечно (Б., 1907, рекл.); Низше підписані подають отсим Вп. П. Українська літературна мова на Буковині
  4. знаменитий — Знаний, славетний, славнозвісний, уславляний, знакомитий; (концерт) чудовий, надзвичайний, БЛИСКУЧИЙ, неповторний. Словник синонімів Караванського
  5. знаменитий — див. видатний Словник синонімів Вусика
  6. знаменитий — [знамеинитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  7. знаменитий — -а, -е. 1》 Який має широку славу, популярність; славнозвісний. || чим, рідко. Який чим-небудь добре відомий. 2》 розм. Дуже добрий, надзвичайний, чудовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. знаменитий — Славетний, славний, уславлений, визначний, великий Словник чужослів Павло Штепа
  9. знаменитий — знамени́тий дуже добрий; найкращий, неперевершений (м, ср, ст) ◊ знамени́та господи́ня → господиня Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. знаменитий — ЗНАМЕНИ́ТИЙ, а, е. 1. Який має широку славу, популярність; славнозвісний. Вона в цім закутку уважалася знаменитою лікаркою (Фр., VI, 1951, 166); Я ж не так знаменита, як Байрон та інші боги літератури (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. знаменитий — Знамени́тий, -а, -е = знакомитий. Миколай імня знамените. Чуб. І. 169. Словник української мови Грінченка