знак
ч.
1》 род. -а.Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал.
|| Клеймо, мітка.
Дорожній знак — технічний засіб регулювання, що містить символи чи написи, призначений для інформування учасників дорожнього руху та встановлення порядку їхніх дій.
Водяні знаки — захисний елемент паперових грошей, цінних паперів; спеціальні помітні проти світла зображення на паперових грошах чи цінних паперах для запобігання їх підробці.
Знаки розрізнення — позначки, нашивки, петлиці і т. ін. на форменому одязі, що вказують на належність особи до певного роду занять, до якогось відомства, свідчать про її персональне звання і т. ін. (емблема).
Марочний знак — частина товарної марки, яку можна упізнати, зобразити, але неможливо однозначно вимовити; символ, зображення.
Розпізнавальні знаки — спеціальні мітки, клейма і т. ін. на машинах, приладах і т. ін., зроблені з метою розпізнавання їх.
Товарний знак — зареєстроване позначення, що проставляється на товарі або його упаковці; торговельна марка.
Торговельний знак — фірмове ім'я, фірмовий знак, товарний образ або їх поєднання, зареєстровані в установленому порядку та захищені законом.
Фірмовий знак — символ, малюнок, відмітний колір або позначення, що дозволяють розрізняти за ними виготовлювачів та продавців продукції.
2》 род. -а. Ознака, вияв, доказ чого-небудь.
|| род. -у, розм. Те саме, що прикмета.
На (в, у) знак чого — як свідчення, підтвердження чого-небудь.
Під знаком чого — базуючись на чомусь, маючи яку-небудь провідну ідею, мету і т. ін.
3》 род. -а, спец. Зображення з відомим умовним значенням. Нотний знак.
|| Письмове зображення звука чи сполучення звуків мови; буква. Знак м'якшення.
Грошовий знак — гроші.
Знак поштової оплати — поштова марка.
Знаки альтерації муз. — умовні знаки, що їх використовують у нотному письмі для підвищення чи зниження основних ступенів звукоряду.
Розділові знаки — графічні значки (крапка, кома, тире і т. ін.), вживані на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією.
4》 род. -у. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; слід, відбиток чогось.
5》 род. -а, рідко -у, перев. зі сл. давати, подавати, робити – рух (перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін.
Не давати знаку про що — не показувати, не виявляти чого-небудь.
6》 род. -а, рідко. Те саме, що значок 1).
|| заст. В офіційних осіб металевий значок, що засвідчував достовірність перебування на якій-небудь посаді.
Значення в інших словниках
- знак — знак 1 іменник чоловічого роду мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал знак 2 іменник чоловічого роду слід, відбиток, прикмета Орфографічний словник української мови
- знак — (умовний) сигнал, гасло; (розпізнавшій) тавро, марка, позначка, зазначка; (рукою) жест; ЖМ. прикмета; (від чого) слід, відбиток, (на тілі) шрам; (дружби) ознака, вияв, доказ; (держави) герб, емблема; (нагрудний) жетон, значок. Словник синонімів Караванського
- знак — I [знак] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў (мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал) II [знак] знаку, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іў два знакие (слід, відбиток, прикмета) Орфоепічний словник української мови
- знак — Знак — sign, mark — Zeichen, Merkmal – матеріальний об’єкт, що сприймається як носій певного смислу, значення, інформації. З. поділяють на природні та штучні. В гірничих науках використовують маркшейдерські, нівелірні та геодезичні знаки. Загальні властивості знакових систем вивчає семіотика. Гірничий енциклопедичний словник
- знак — Познака, позначка, карб, див. марка, сигнал Словник чужослів Павло Штепа
- знак — Ані знаку з капусняку. Коли пропаде маловартна річ. Що то за знак, був твердий, тай зм'як. Про завзятого чоловіка, що несподівано подобрів. Дались мені у знаки панські кулаки. Панське знущання зашкодило здоров'ю. Приповідки або українсько-народня філософія
- Знак — Група католицьких громадських діячів у Польщі; журнали: Тиґоднік Повшехни, З., Вєнзь, Клуби католицької інтелігенції, 1957-76 Коло депутатів З.; ідейно-виховна робота; підтримувала політичну опозицію і Солідарність; діячі: Т. Мазовецький, Л. Стомма, Є. Турович, С. Кіселевський. Універсальний словник-енциклопедія
- знак — дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак кому і без додатка. Повідомляти, інформувати кого-небудь про щось яким-небудь рухом, звуком і т. ін.; сигналізувати. Змахнув рукою Тиміш — теж дав знак своїм (О. Довженко); Ворог іде. Фразеологічний словник української мови
- знак — ЗНАК — матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність... Філософський енциклопедичний словник
- знак — ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Словник синонімів української мови
- знак — Знак, зна́ку́, по знаку́; знаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знак — ЗНАК, ч. 1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Кучер, Чорноморці, 1956, 408)... Словник української мови в 11 томах
- знак — рос. знак матеріальний предмет, подія чи дія, що сприймаються відчуттям і виступають у свідомості як вказівка, позначення чи представлення іншого предмета, події, дії, суб'єктивного утворення. Eкономічна енциклопедія
- знак — (давньорус. < грец. < санскр. — знати) Предмет, який виступає у сприйнятті людини представником іншого або відносин. Уявлення, яке зливається у свідомості із значенням знака, стає символом. Архітектура і монументальне мистецтво
- знак — Знак, -ку м. 1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) датися в знаки. Дать себя знать. Словник української мови Грінченка