1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прикмета

прикме́та

-и, ж.

1》 Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість.

|| тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд.

|| Властивість кого-, чого-небудь.

2》 Те, що свідчить про що-небудь; зовнішній вияв, ознака чогось.

|| Предметний доказ чого-небудь.

3》 Основа передбачення чого-небудь.

|| За народним повір'ям – те, що є передвістям чого-небудь.

4》 розм. Предмет, зображення, мітка, які вказують на що-небудь; знак.

Бути на прикметі у кого — а) бути об'єктом чиєїсь уваги, чиїхсь інтересів, планів; б) бути об'єктом спостереження внаслідок підозри в чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикмета — прикме́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прикмета — Прикме́та. Добра ознака, властивість. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250). Українська літературна мова на Буковині
  3. прикмета — Ознака, д. признака; П. властивість, особливість, РИСА; (біди) знак б з. примітка; п-к ПРИКМЕТНИЙ, характерний; примітний, ЗНАМЕННИЙ, вартий уваги. Словник синонімів Караванського
  4. прикмета — ПРИКМЕ́ТА, и, ж. 1. Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. Всі згоджувалися... Словник української мови у 20 томах
  5. прикмета — ма́ти (собі́) на прикме́ті (на примі́ті). 1. кого. Виявляти інтерес, придивлятися до когось, виділяючи його серед інших. — Нехай Улас та Іван до тебе не чіпляються, бо для тебе маємо на прикметі когось кращого од тих двох лобурів (І. Фразеологічний словник української мови
  6. прикмета — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови
  7. прикмета — Прикме́та, -ти; -ме́ти, -ме́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прикмета — ПРИКМЕ́ТА, и, ж. 1. Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. Всі згоджувалися... Словник української мови в 11 томах
  9. прикмета — Прикмета, прикміта, -ти ж. 1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. на прикметі. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55. Словник української мови Грінченка