прикмета

Значення в інших словниках

1. прикмета — прикме́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. прикмета — Прикме́та. Добра ознака, властивість. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250). Українська літературна мова на Буковині
3. прикмета — Ознака, д. признака; П. властивість, особливість, РИСА; (біди) знак б з. примітка; п-к ПРИКМЕТНИЙ, характерний; примітний, ЗНАМЕННИЙ, вартий уваги. Словник синонімів Караванського
4. прикмета — -и, ж. 1》 Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. || тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. || Властивість кого-, чого-небудь. 2》 Те, що свідчить про що-небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прикмета — ПРИКМЕ́ТА, и, ж. 1. Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. Всі згоджувалися... Словник української мови у 20 томах
6. прикмета — ма́ти (собі́) на прикме́ті (на примі́ті). 1. кого. Виявляти інтерес, придивлятися до когось, виділяючи його серед інших. — Нехай Улас та Іван до тебе не чіпляються, бо для тебе маємо на прикметі когось кращого од тих двох лобурів (І. Фразеологічний словник української мови
7. прикмета — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови
8. прикмета — Прикме́та, -ти; -ме́ти, -ме́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прикмета — ПРИКМЕ́ТА, и, ж. 1. Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. Всі згоджувалися... Словник української мови в 11 томах