1. Фразеологічний словник української мови

знак

дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак кому і без додатка. Повідомляти, інформувати кого-небудь про щось яким-небудь рухом, звуком і т. ін.; сигналізувати. Змахнув рукою Тиміш — теж дав знак своїм (О. Довженко); Ворог іде. А Дмитрій спокійний, знає, що не полізуть татари зразу, та й вартові пильно стежать, помітять щось, то знак дадуть (А. Хижняк).

наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Казенна обмеженість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка); Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле); Роки в тюрмах та колоніях наклали свою печать на Кесаря уже, мабуть, незмивну (З газети); Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик); Дитинство наклало відбиток на всю творчість О. Довженка (З журналу); На вигляд їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Д. Головко).

не дава́ти (не подава́ти) / не да́ти (не пода́ти) знаку́ (взнаки́) про що. Не показувати, не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. І хоч серденько його (Юрасика) завмирало, він і взнаки не давав, як йому боязко (З. Тулуб); Впізнав царя селянин, тільки не подає про це знаку (І. Волошин); Боїться (Галя) поворухнутися, щоб не дати знаку, що вона ще жива, що вона все чує (Панас Мирний); Канцлер Замойський навіть і взнаки не дав, що помітив сотникову помилку (І. Ле).

поста́вити / ста́вити кра́пку (всі крапки́) над “і”. 1. З’ясовувати все остаточно, до кінця. Поговорити було про що. І то негайно, зараз, щоб поставити всі крапки над “і” (В. Кучер). 2. Завершувати, закінчувати що-небудь; остаточно вирішувати щось. Поставити крапку над “і” — то неабияке мистецтво у житті (Н. Рибак). розста́вити крапки́ і зна́ки о́клику. Данило розповідав про агрегат, а Василь Васильович думав своє. Несподівано для себе скрізь швидко і точно розставив крапки і знаки оклику (Ю. Мушкетик).

ста́вити / поста́вити знак рі́вності між ким—чим. Визнавати кого-, що-небудь рівноцінним іншому; ототожнювати. Франко дорікає Нечую-Левицькому за те, що він ставить знак рівності між передовою російською літературою і російською державою з її чиновниками і жандармами, які придушували всяку вільну думку (З журналу); Між ученим і письменником-фантастом не можна поставити знак рівності. Якщо вчений живе сумою позитивних доведених істин, то письменник-фантаст будує свої твори на науково обґрунтованій мрії (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знак — знак 1 іменник чоловічого роду мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал знак 2 іменник чоловічого роду слід, відбиток, прикмета Орфографічний словник української мови
  2. знак — (умовний) сигнал, гасло; (розпізнавшій) тавро, марка, позначка, зазначка; (рукою) жест; ЖМ. прикмета; (від чого) слід, відбиток, (на тілі) шрам; (дружби) ознака, вияв, доказ; (держави) герб, емблема; (нагрудний) жетон, значок. Словник синонімів Караванського
  3. знак — I [знак] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў (мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал) II [знак] знаку, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іў два знакие (слід, відбиток, прикмета) Орфоепічний словник української мови
  4. знак — Знак — sign, mark — Zeichen, Merkmal – матеріальний об’єкт, що сприймається як носій певного смислу, значення, інформації. З. поділяють на природні та штучні. В гірничих науках використовують маркшейдерські, нівелірні та геодезичні знаки. Загальні властивості знакових систем вивчає семіотика. Гірничий енциклопедичний словник
  5. знак — ч. 1》 род. -а.Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. || Клеймо, мітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. знак — Познака, позначка, карб, див. марка, сигнал Словник чужослів Павло Штепа
  7. знак — Ані знаку з капусняку. Коли пропаде маловартна річ. Що то за знак, був твердий, тай зм'як. Про завзятого чоловіка, що несподівано подобрів. Дались мені у знаки панські кулаки. Панське знущання зашкодило здоров'ю. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. Знак — Група католицьких громадських діячів у Польщі; журнали: Тиґоднік Повшехни, З., Вєнзь, Клуби католицької інтелігенції, 1957-76 Коло депутатів З.; ідейно-виховна робота; підтримувала політичну опозицію і Солідарність; діячі: Т. Мазовецький, Л. Стомма, Є. Турович, С. Кіселевський. Універсальний словник-енциклопедія
  9. знак — ЗНАК — матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність... Філософський енциклопедичний словник
  10. знак — ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Словник синонімів української мови
  11. знак — Знак, зна́ку́, по знаку́; знаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. знак — ЗНАК, ч. 1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Кучер, Чорноморці, 1956, 408)... Словник української мови в 11 томах
  13. знак — рос. знак матеріальний предмет, подія чи дія, що сприймаються відчуттям і виступають у свідомості як вказівка, позначення чи представлення іншого предмета, події, дії, суб'єктивного утворення. Eкономічна енциклопедія
  14. знак — (давньорус. < грец. < санскр. — знати) Предмет, який виступає у сприйнятті людини представником іншого або відносин. Уявлення, яке зливається у свідомості із значенням знака, стає символом. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. знак — Знак, -ку м. 1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) датися в знаки. Дать себя знать. Словник української мови Грінченка