марновірство
МАРНОВІРСТВО — хибне, помилкове вірування, яке є наслідком впевненості в тому, що всі процеси і явища довкілля є проявом дії якихось надприродних сил С. вященнослужителі кожної релігії розглядають побутові вірування як М.; кожна конфесія зазвичай ставиться до вірувань інших конфесій як до певного роду М. Проте М. — це не лише віра в знахарство, прикмети, гадання, сновидіння і т. ін., що по суті є залишком первісних релігійних вірувань. Оскільки М. неодмінно передбачає віру в надприродні зв'язки або в надприродну сутність реальних предметів, то воно є складовою частиною всіх релігій.
А. Колодний
Джерело:
Філософський енциклопедичний словник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марновірство — марнові́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- марновірство — -а, с. Віра в забобони. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марновірство — МАРНОВІ́РСТВО, а, с. Віра в забобони. [Альбіна:] У неї страх, ні, просто жах перед усім, що їй здається грізним чи таємним... Се – лихо, Мартіане, палюча, люта рана в мене в серці, те марновірство!... Словник української мови у 20 томах
- марновірство — Марнові́рство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- марновірство — МАРНОВІ́РСТВО, а, с. Віра в забобони. [Альбіна:] У неї страх, ні, просто жах перед усім, що їй здається грізним чи таємним… Се — лихо, Мартіане, палюча, люта рана в мене в серці, те марновірство! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- марновірство — Марновірство, -ва с. Суевѣріе. Желех. Словник української мови Грінченка