ментальність

МЕНТАЛЬНІСТЬ (від лат. mens (mentis) — спосіб мислення, склад душі) — характеристика специфіки сприйняття та тлумачення світу в системі духовного життя того чи іншого народу, нації, соціальних суб'єктів, що уособлюються певними соціокультурними феноменами. Зміст М. задається усталеними, карбованими історичним досвідом формами і способами виразу інтелектуальних та емоційних реакцій стереотипами поведінки, архетипами культури та соціопсихологічною налаштованістю соціальних суб'єктів. М. втілює свого роду "партитуру" нормальних життєвих сценаріїв, що забезпечують відтворення етнопсихологічної та соціокультурної специфіки певних соціумів. М. виступає як поєднуюча ланка між розвитком матеріальної цивілізації та духовним життям соціумів й суспільною психологією їх суб'єктів. При усій багатоманітності тлумачень М. під нею здебільше розуміють стійкі структури духовного життя, які утворюють певний "рамковий формат" сприйняття світу і визначають той чи інший спосіб дії. Поняття М. було введене у широкий науковий обіг істориками школи "Анналів" (від назви журналу, заснованого у 1929 р. Блоком та Февром) у значенні "духовних формацій" історичних спільнот, латентних, глибинних засад їх свідомого та несвідомого затвердження в унікальних формах буття. У вітчизняній літературі М. характеризується як рівень індивідуальної та суспільної свідомості, що втілює константи життєвих настанов і моделей поведінки, емоцій, налаштувань та культурних традицій певних соціумів.

С. Кримський, В. Заблоцький

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ментальність — МЕНТА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., книжн. Властивість за знач. мента́льний. Українці спромоглися відстояти себе як націю. Це стало можливим завдяки наявності кращих рис ментальності – волелюбності, потягу до землі... Словник української мови у 20 томах
  2. ментальність — мента́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. ментальність — -ності, ж. 1》 Інтелект, розумові здібності. 2》 Психіка, психічний склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ментальність — МЕНТАЛЬНІСТЬ, -ності, ор. -ністю, МЕНТАЛІТЕТ, -у. Характер мислення й світосприймання якогось народу, що вирізняє його з-поміж інших народів. Літературне слововживання
  5. ментальність — [меинтал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  6. ментальність — Духовість, вдача, див. характер Словник чужослів Павло Штепа
  7. ментальність — г., розум, інтелект, розумові здібності; психіка, душевний склад. Словник синонімів Караванського