1. Словник української мови у 20 томах

ментальність

МЕНТА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., книжн.

Властивість за знач. мента́льний.

Українці спромоглися відстояти себе як націю. Це стало можливим завдяки наявності кращих рис ментальності – волелюбності, потягу до землі, зосередженості на внутрішніх порухах душі (із журн.);

Є різна ментальність, різна “оптика”, тому вони [багатонаціональні країни] можуть бачити світ наче крізь різні призми (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ментальність — мента́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ментальність — МЕНТАЛЬНІСТЬ, -ності, ор. -ністю, МЕНТАЛІТЕТ, -у. Характер мислення й світосприймання якогось народу, що вирізняє його з-поміж інших народів. Літературне слововживання
  3. ментальність — г., розум, інтелект, розумові здібності; психіка, душевний склад. Словник синонімів Караванського
  4. ментальність — [меинтал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. ментальність — -ності, ж. 1》 Інтелект, розумові здібності. 2》 Психіка, психічний склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ментальність — Духовість, вдача, див. характер Словник чужослів Павло Штепа
  7. ментальність — МЕНТАЛЬНІСТЬ (від лат. mens (mentis) — спосіб мислення, склад душі) — характеристика специфіки сприйняття та тлумачення світу в системі духовного життя того чи іншого народу, нації, соціальних суб'єктів... Філософський енциклопедичний словник