натуралізм

НАТУРАЛІЗМ (від лат. naturalis — природний) — уявлення про світ, згідно з яким природа (natura) є єдиним універсальним принципом пояснення всього сущого. Н. властиві як матеріалістичні (механістичний, вульгарний, природничонауковий), так і ідеалістичні (пантеїзм, гілозоїзм, панпсихізм) інтерпретації. В соціальній філософії та соціології елементи Н. присутні в концепціях, що пояснюють розвиток культури та соціуму, виходячи з характеру природних умов, у яких він відбувається (географічний детермінізм, соціобіологія, природне право та природна мораль). У цьому аспекті Н. тлумачиться як уособлення намагань пояснити складні соціально-гуманітарні феномени засобами природознавства, зокрема, біології Н. атуралістичний світогляд у сучасних інтерпретаціях — це уособлення не традиційно фрагментарного природничонаукового бачення світу, а цілісного, органічного у дусі Гете або Гумбольдта С. учасні варіанти філософсько-наукового Н. спираються на теорію інформації, загальну теорію систем, синергетику, теорію самоорганізації, глобальний еволюціонізм. Своєрідною варіацією Н. є т. зв. "екоцентризм". В цьому напрямі здійснюється світоглядна корекція усталених орієнтацій: людина попри всі її досягнення й відмінності від інших представників тварного світу, є одним з багатьох видів на планеті і органічно вписана в єдину глобальну екологічну систему Х. оча Н. у XX ст. являє собою явище гетерогенне, його вирізняє ряд характерних особливостей: натуралістичне редукування розуму; прагнення до універсалізації природничонаукових принципів і методів та екстраполяція їх на розуміння сутності людини і суспільства; оголошення відносними не тільки смислових даностей свідомості, а й усіх ідеалів і норм; виключення з теоретичних пояснень світу будь-яких посилань на "надприродні" сутності; культивування біоорганіцистських та інших натуралістичних дослідницьких стратегій у соціології; розробка різних варіантів натуралістичної етики, які зв'язують моральну свідомість і моральні норми з психофізіологічною природою людини. Для Н. є характерним прагнення зберегти світоглядну й онтологічну проблематику, соціальний оптимізм, гуманістичний пафос захисту прав людини, критика мілітаризму й політичної нетерпимості (див. Нагель).

М. Кисельов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натуралізм — Натуралі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. натуралізм — -у, ч. 1》 Ідеалістична філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи. 2》 Методологічний принцип обґрунтування моральності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натуралізм — НАТУРАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи. 2. Напрям і творчий метод у літературі, і мистецтві... Словник української мови у 20 томах
  4. натуралізм — натуралі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. натуралізм — • натуралізм (франц. naturalisme, від лат. natura — природа) - літ. та мист. напрям, що склався в ост. третині 19 ст. в Європі і США. Виник у Франції (творчість Е. Золя, братів Гонкурів, Гі де Мопассана). Методол. основу теорії Н., осн. Українська літературна енциклопедія
  6. натуралізм — натуралі́зм (франц. naturalisme, від лат. natura – природа) 1. Методологічний принцип, притаманний деяким домарксистським, буржуазним філософським теоріям, що намагалися пояснити розвиток суспільства законами природи (географічним середовищем... Словник іншомовних слів Мельничука
  7. натуралізм — I напрямок педагогічної думки, який вимагає пристосування виховної діяльності до природного і фізичного розвитку дитини. II філософський погляд, згідно з яким дійсність можна зрозуміти, звернувшись до природних причин... Універсальний словник-енциклопедія
  8. натуралізм — НАТУРАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Реакційна ідеалістична філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи. Словник української мови в 11 томах