образ
ОБРАЗ (лат. species — вид) — у схоластичній концепції пізнання, а також у відповідних концепціях професорів КМА species — це сполучна ланка між суб'єктом і об'єктом пізнання, завдяки якій суб'єкт і об'єкт пізнання, хоча й залишаються реально різними, але набувають єдності. Заміняючи предмет, річ, О. поєднується з суб'єктом пізнання завдяки тому, що має той чи інший ступінь подібності до предмета пізнання. Ці О. поділяються на чуттєві, в яких присутній максимум ознак індивідуальних речей, та умоосяжні. Повна дематеріалізація чуттєвих образів досягається в процесі їхнього опрацювання інтелектом. Процес абстрагування, що позбавляє чуттєві образи індивідуальних ознак і виявляє родові й видові форми речей, трансформує ці чуттєві О. в О. умоосяжні. Останні уявлялися як суто духовне існування форм, вивільнених у процесі пізнання від своїх тілесних оболонок, в яких вони, на думку тогочасних вчених, існують в реальній дійсності.
Я. Стратій
Значення в інших словниках
- образ — Картина [V] образи: — картини [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- образ — о́браз 1 іменник чоловічого роду ікона о́браз 2 іменник чоловічого роду обличчя, постать, художній засіб, тип Орфографічний словник української мови
- образ — 1) особлива форма естетичного освоєння світу, при якій збігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність — на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять 2) персонаж у художньому творі 3) те саме, що й риторична фігура аба троп. Словник стилістичних термінів
- образ — <мн. оБРАЗИ>, (людський) подоба, вигляд, з. постать; (обличчя) портрет; ЛІТ. тип, персонаж, герой; (чого) зображення, картина; Ж. обличчя. <мн. ОБРАЗи>, ікона, картина; образок. Словник синонімів Караванського
- образ — 1. Те саме, що ікона; 2. Ікона із зображенням обличчя Ісуса Христа, Богородиці чи святого; заст. лик; 2. Священне зображення чи предмет, який не тільки уречевлює духовне значення, але й відтворює зовнішню подібність божествених і небесних осіб, предметів: ікона, розп'яття, літургійний посуд тощо Словник церковно-обрядової термінології
- образ — I [образ] -за, м. (на) -з'і, мн. образи, образ'іў два образие (ікона) II [образ] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў (обличчя, постать, художній засіб, тип) Орфоепічний словник української мови
- образ — I -у, ч. 1》 Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. || Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам'яті або створений уявою. || Подоба, копія кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- образ — О́БРАЗ¹, у, ч. 1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Вовчок, І, 1955, 363); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський... Словник української мови в 11 томах
- образ — О́БРАЗ¹, у, ч. 1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Марко Вовчок); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський... Словник української мови у 20 томах
- образ — о́браз 1. зовнішній вигляд; образ ◊ о́браз не́ндзи і розпа́чи → нендза 2. видіння (м, ср, ст): Кожного разу замикаю очі й бачу виразно образи Святвечора (Загачевський)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- образ — Хата повна образів, наводить багато дум. Відсвіжує нашу память про те, що бачимо на образах. Що за честь образам у коршмі. Ніякої чести нема, між пияками. Чесному не місце в лихім товаристві. Приповідки або українсько-народня філософія
- образ — А, ч. Обличчя. Образ протри, бо зовсім заспаний. Словник сучасного українського сленгу
- образ — Взірець, приклад, зразок Словник застарілих та маловживаних слів
- образ — ІКО́НА (зображення Бога або святого, якому поклоняються), О́БРАЗ, БОГИ́ тільки мн.; БОГОМА́З (ремісничої роботи). Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок); Лампадка ледве блимала у кутку перед образами (І. Словник синонімів української мови
- образ — О́браз (ікона), -за, -зові, на -зі; -зи́, -зі́в о́браз (постать), -зу; о́брази, -зів. Худо́жні о́брази Правописний словник Голоскевича (1929 р.)